У багатьох квартирах і будинках гостро не вистачає корисної площі. Вирішувати цю проблему часто допомагає злиття кімнат. Важливо знати, як правильно об'єднати, наприклад, спальню і вітальню.
Особливості
Єдина кімната може з'явитися двома шляхами. Або створюється вітальня, поєднана зі спальнею (у двокімнатних і більше квартирах). Або однокімнатна квартира перетворюється на студію, яку вже ділять на спальню і вітальню зону. Але в будь-якому випадку працювати потрібно акуратно, старанно продумавши всі нюанси. Проблему становить те, що різні приміщення мають різні функції. У спальній зоні має створюватися спокійний мирний настрій. У вітальні, навпаки, слід використовувати рішення, що піднімають настрій. Головними вимогами при створенні спальні-вітальні є:
- оптимальні умови для сну та відпочинку;
- полегшення проходу;
- максимально раціональне використання простору.
Щоб одна кімната, зроблена замість окремих спальні та вітальні, була комфортна, спальну зону зазвичай поміщають максимально далеко від входу. При цьому вона не повинна використовуватися для проходу. Часто ліжко ставлять ближче до вікна. У будь-якому випадку спочатку планують спальну зону, а потім вже приймаються за гостьову частину. Між ними багато людей ставлять непрозорі перегородки - тоді для компенсації нестачі світла використовують додаткові світильники.
Оформляти весь простір треба в одному стилі. Тільки так вийде домогтися справжньої гармонії. Загальній стилістиці повинні відповідати і геометричні форми, і кольори, і матеріали. Необхідно враховувати запити кожного з членів сім'ї. Представивши в загальних рисах пристрій спальні-вітальні, можна перейти тепер до знайомства з її позитивними і негативними рисами.
Плюси і мінуси
Злиття спальної і вітальні зон:
- дозволить заощадити простір;
- зробить кімнату практичнішою;
- допоможе створити цікавий інтер'єр і уникнути стандартних рішень;
- скоротить витрати на облаштування;
- спростить прибирання в будинку.
Можна буде дивитися телевізор і брати напої в барі, не покидаючи ліжка. Спальня-вітальня підійде і для тих, хто звик постійно перебувати в оточенні своїх домочадців. Виділення окремої кімнати ідеальне для дітей і підлітків (тоді вони зможуть організувати порядок для себе, не заважаючи дорослим). Спальня-вітальня набагато приємніша, ніж поєднання вітальні та кухні. У ній точно не будуть поширюватися сторонні запахи.
Але треба врахувати і негативні сторони спалень-вітальні:
- труднощі з виділенням особистого простору;
- слабкість звукоізоляції;
- більш складний вибір меблів (те, що зазвичай використовують у спальнях або вітальнях, може не підійти);
- можливі проблеми при розбіжності режиму дня або звичок у людей.
Варіанти зонування
Якщо все ж прийнято рішення створювати спальню-вітальню, потрібно розібратися, як саме зонувати кімнату. Існує 3 основні варіанти:
- застосування різнорідних кольорів і фактур (вони формуються з використанням штукатурки, лаків і фарб, шпалер);
- створення додаткових стін (переважно з гіпсокартону);
- розмежування простору меблями.
Спальня з вітальні може зонуватися за допомогою трансформованих меблів. Найчастіше тоді вона ставиться на особливий подіум. Для підкреслення вітальні зони застосовують журнальні столики, оточені кріслами. Зробити цю композицію виразніше допоможе камін. Важливо: підбираючи конкретні варіанти зонування, слід спочатку перевіряти їх на місці.
Для цього проводяться проби за допомогою шнурків або непотрібних коробок. Так можна оцінити всі тонкощі певної схеми. До відома: чим менше приміщення, тим менше повинні бути перегородки. У найменших кімнатах, взагалі, слід використовувати легкі штори, що прибираються вдень. Фахівці вважають, що найлегше зонувати кутові приміщення, з вікнами на перпендикулярних стінах.
У такому випадку намагаються залишати по 1 проему в гостьовій і спальній зонах. Якщо кімната велика (площею мінімум 18 кв. м), зазвичай застосовуються гіпсокартонні перегородки. Вони відрізняються легкістю і міцністю, при цьому досить добре стримують сторонні шуми. Коли місця дуже мало, або ж ще чомусь неможливо змонтувати серйозні конструкції, для зонування застосовують колірний контраст. Його можна задати за допомогою фарби, шпалер або фактурних штукатурок.
У приміщеннях з високими стелями зазвичай використовують зонування по висоті. Треба враховувати також довжину і ширину кімнати. Якщо вона невелика, часто для зонування застосовують дзеркальні перегородки та інші рішення, що візуально збільшують простір. Не менш широкі можливості відкриває використання текстилю. Це і економічно, і дозволяє створювати межі з різною прозорістю аж до непроникних для світла.