Австралійська влада прийняла рішення зменшити популяцію європейських карпів, або сазанів () в річці Муррей і її притоках за допомогою герпесвірусів. Про це розповів на прес-конференції міністр промисловості, інновацій і науки країни Крістофер Пайн (Christopher Pyne).
За словами чиновника, винищити інвазивний вид риб планується за допомогою герпесвірусу карпових 3 типу (CyHV-3, також відомий як герпесвірус кои - KHV). За оцінками Державної оорганізації наукових і прикладних досліджень (CSIRO), за 30 років випущений у Муррей збудник інфекції знищить до 95 відсотків популяції сазанів. Дослідження показали, що вірус нешкідливий для інших видів риб, а також інших тварин і людини.
Занести інфекцію в басейн річки (за висловом Пайна, влаштувати «карпагеддон») планується в 2018 році. До цього буде проходити підготовка до ліквідації наслідків заходу - австралійцям доведеться мати справу з сотнями тисяч або мільйонами тонн мертвої риби. Вченим належить з'ясувати, чи придатна вона для виготовлення добрив і корму для тварин, поховання або розкладання в місці загибелі, а господарникам - як це найкращим чином реалізувати. На це влада виділяє 15 мільйонів австралійських доларів (майже 11,4 мільйона доларів США за поточним курсом).
Сазани були завезені до Австралії в 1859 році і відтоді значно скоротили популяцію місцевих видів риби, а також викликали ерозію ґрунтів у басейні Муррея. CyHV-3 - високовірулентний вірус індонезійського походження, виділений 1998 року в Ізраїлі. Він викликає у риб сімейства карпових захворювання, що вражає нирки, жабри і покровні тканини. Прояви хвороби спостерігаються в середньому через тиждень після зараження, смерть настає протягом 24-48 годин від появи симптомів.
Кампанія винищення сазанів стане не першим застосуванням біологічних методів боротьби з інвазивними видами в Австралії. У 1950-х роках влада країни зменшила популяцію кроликів, заразивши їх збудником міксоматозу з сімейства поксвірусів (до нього входить і вірус людської віспи). Однак за 70 років тварини і патогени зазнали значної коеволюції: перші набули певної стійкості до зараження, а другі стали викликати більш м'яку форму хвороби.