Вчені з Мексики і США досліджували вісім зубів дорослих майя класичного періоду, щоб з'ясувати, які матеріали використовували стародавні стоматологи для пломбування отворів і закріплення прикрас. Виявилося, що найчастіше для цих цілей застосовували смолу соснових дерев, яка для додаткової міцності іноді змішувалася з природним бітумом або гідроксиапатитом. У поєднанні з ефірними маслами подібні суміші могли мати антибактеріальні і протизапальні властивості. Про це повідомляється в статті, опублікованій в.
Серед індіанців майя з найдавніших часів була поширена практика прикраси своїх зубів. На губних поверхнях коронок різців і кликів (рідше - премолярів) вони висверлювали порожнини. У них зазвичай вставлялися невеликі фрагменти напівдорогоцінних каменів, які утримувалися на місці за допомогою суміші, схожої на цементну масу. Так, у класичний період майя (250-900 роки нашої ери) приблизно 20 відсотків дорослого населення мали інкрустовані зуби. Ця процедура могла призводити до розвитку вторинного карієсу, проте дослідники відзначають, що серед майя подібні наслідки були досить рідкісні. Це свідчить про хороший рівень знань у стародавніх стоматологів. Незважаючи на те, що вік багатьох знайдених інкрустованих зубів перевищує тисячу років, більшість прикрас все ще знаходяться на місці.
Глорія Ернандес-Боліо (Gloria Hernandez-Bolio) з Національного політехнічного інституту спільно з колегами з Мексики і США за допомогою інфрачервоної спектроскопії і газової хромато-мас-спектрометрії досліджувала вісім зубів дорослих людей, виявлених на трьох археологічних пам'ятках майя класичного періоду. Усі відібрані зразки містили залишки пломбуючих і клеїчних речовин, за допомогою яких заповнювалися зубні порожнини і кріпилися інкрустації. Природничо-науковими методами вчені вирішили з'ясувати, які матеріали використовували ці мезоамериканські індіанці для виготовлення суміші, що нагадує цементну масу.
У результаті дослідження вчені виявили, що майя використовували різноманітні суміші для виготовлення пломб і клею, які не тільки збереглися через тисячоліття, але і, ймовірно, мали гігієнічні та терапевтичні властивості. Як зв'язуючий компонент індіанці в основному використовували рослинні смоли, рідше - камедь, яка підходить для цих цілей набагато гірше, оскільки починає розкладатися в результаті контакту з водою. Дослідники вважають, що смолу отримували з хвойних рослин сімейства соснові (), наприклад, з ялиці гватемальської ().
Виявлені в зубних пломбах рослинні смоли й ефірні масла, наприклад, з рослин сімейства ясноткові (), на думку вчених, мали антибактеріальний, протигрибковий і протизапальний ефект. Це могло сприяти недопущенню розвитку негативних наслідків після процедури. Серед інших речовин, які використовували майя, дослідники звернули увагу на природний бітум. Він разом зі смолою був присутній у двох зубах і забезпечував відмінну фіксацію інкрустованих матеріалів. Ще одним хорошим рішенням виявилося використання гідроксиапатиту (порошку з кістки або зубів), який у поєднанні зі смолою надійно утримував нефритову інкрустацію.
Вчені відзначили, що майя воліли робити інкрустації з яскраво-зеленого нефриту або блискучого чорного піріта. У деяких випадках вони, ймовірно, підбирали колір суміші під колір прикраси. Однак це відбувалося далеко не завжди. Так, порожнина в одному з зубів була заповнена білою речовиною, мабуть, імітує природний зовнішній вигляд коронки. Зустрічалися й інші кольори, наприклад, темно-червоний, отримати який майя змогли, додавши в суміш гематит.
Раніше на розповідали про інші дослідження, присвячені майя. Так, вчені назвали алкоголь провідником у загробний світ майя. Крім того, дослідники пов'язали діяльність майя з цвітінням озера Аметітлан.