У «маяйських Помпеях» у Сальвадорі вперше знайшли людський скелет, повідомляється на сайті місцевого видання elsalvador.com з посиланням на Міністерство культури країни. Так називають село Хойя-де-Серен, яке приблизно 1400 років тому поховало під шаром попелу під час виверження вулкана.
Маяйське село Хойя-де-Серен знаходилося на території сучасного Сальвадору, приблизно за 25 кілометрів на північний захід від столиці держави. Імовірно, поселення існувало з 200 по 600 рік нашої ери, поки його не поховало під шаром попелу під час виверження вулкана Ломо-Кальдера. Тому Хойя-де-Серен часто називають «маяйскими Помпеями».
Село знайшов у 1976 році водій бульдозера, який розрівнював землю на ділянці; відтоді тут ведуться розкопки. Завдяки тому, що виверження відбулося дуже швидко, а температура вулканічного попелу була порівняно низькою, залишки села добре збереглася. За 40 років було знайдено понад 70 будівель, у тому числі житлові будинки, будівлі, в якій селяни збиралися під час свят, і для проведення релігійних ритуалів. Жителі Хойя-де-Серен вирощували кукурудзу, боби, гуаву і какао. Тут було знайдено найдавніше в Новому світі поле маніока. Археологи вважали, що жителі села встигли врятуватися, оскільки досі за час розкопок не було знайдено жодного скелета.
22 листопада співробітники Міністерства культури Сальвадору повідомили, що в Хойя-де-Серен на початку листопада археологи вперше знайшли людський скелет. За повідомленням археолога Мішель Толедо він був у поганому стані і належав жителю села, який, помер не під час виверження, а з якоїсь іншої причини. Дослідники припустили, що знайшли останки людини, похованої до виверження Ломо-Кальдера, поки люди ще жили в селі. На дні ями, де знайшли останки археологи знайшли сліди білого вулканічного попелу, який утворився під час виверження 535 року. Можливо, це поховання перебувало під якоюсь будовою, яку зніс бульдозер у 1976 році.
На початку 2018 року археологи виявили на півночі Гватемали понад 60 тисяч будівель майя. Дослідники за допомогою лідара виявили мережу доріг, що з'єднують міста і поселення, в яких збереглися фортифікаційні споруди, палаци і релігійні споруди.