Ґрунтуючись на уточнених спектроскопічних даних, американські астрофізики склали перші кількісні карти вмісту води на поверхні Місяця. Отримані дані показали, що основним джерелом води на поверхні Місяця є сонячний вітер. А складені карти можуть потім бути використані для уточнення теоретичних моделей поведінки летючих речовин на безповітряних космічних об'єктах. Робота опублікована в.
Вперше наявність води на поверхні Місяця було виявлено ще 1978 році завдяки аналізу зразків місячного грунту, доставлених зондом «Місяць-24». В результаті аналізу зразків, точково взятих в різний час в різних областях Місяця, вдалося встановити, що вода присутня як в місячному реголіті на поверхні, так і в надрах супутника. При цьому по поверхні супутника вода розподілена дуже нерівномірно, і, якщо в екваторіальних областях води зовсім мало, то, наприклад, в полярних областях в 2008 році було виявлено близько 600 мільйонів тонн водяного льоду. Велика кількість окремих точкових вимірювань, однак, не дозволяла робити точних висновків ні про походження води, ні про динаміку її поведінки.
Використовуючи дані, отримані зі спектрометра M3 (Moon Mineralogy Mapper) на зонді Чандраян-1, американські вчені склали перші повні кількісні карти вмісту води на поверхні Місяця. Для кількісної оцінки вони використовували нову модель температурної поправки, яка була запропонована в минулому році і дозволяє не занижувати температуру на 10-30 кельвінів, як це робили попередні моделі. В результаті на основі даних про поглинання і розсіяння в інфрачервоній і видимій областях спектра вдалося отримати величину ефективної одночасткової товщини поглинання (ESPAT), яка для довжини хвилі 2,9 мікрон прямо пропорційна повному вмісту води на поверхні. Під «водою» вчені при цьому розуміли не тільки H2O, а всі сполуки, що містять кисень і водень.
Виявилося, що в першу чергу вміст води на поверхні Місяця корелює з широтою і, відповідно, температурою поверхні. Максимальний вміст води склав 0,5 проміле в північній полярній області і 0,5 проміле - в південній. Така закономірність пов'язана зі зниженням дифузії і температурної десорбції ближче до полюсів. (Варто зазначити, що через затінення і сильне зашуміння сигналу з отриманих спектроскопічних даних не вдалося точно оцінити вміст води для самих полярних областей - більше 85 градусів). З цих же причин добові коливання вмісту води слабкі в полярних областях в обох півкулях і значно сильніше виражені в екваторіальних зонах. За словами вчених, крім широти, іншим важливим фактором, що визначає вміст води, є ступінь ерозії місячної породи на поверхні.
Отримані дані про розподіл води по поверхні узгоджуються з гіпотезою про те, що основним джерелом води на поверхні Місяця є сонячний вітер. Вода саме такого походження зазвичай міститься в зразках місячного реголіту. При цьому підвищений вміст води в областях з підвищеним вмістом кремнію і в центрі кратерів свідчить про те, що вода магматичного походження на Місяці теж присутня, хоч і в куди менших кількостях.
Вчені зазначають, що отримані дані є першою експериментальною кількісною оцінкою вмісту води, які потім можна використовувати для порівняння з теоретичними моделями поведінки летючих речовин як на самій Місяці, так і на інших безповітряних космічних тілах. Варто зазначити, що аналіз вмісту води та джерел її походження не тільки дає інформацію про сучасні шляхи перенесення летючих речовин, а й дозволяє по-новому поглянути на теорію походження Місяця.