Біоархеологи досліджували зуби 48 дітей, похованих близько 500 років до нашої ери неподалік від стародавнього міста Караль в Перу, і з'ясували, що більшість з них знаходилося на грудному вигодовуванні до двох з половиною років. Схожа практика існує в багатьох сучасних сільських громадах Андського регіону. Вчені припускають, що людей до цього могла підштовхнути посуха і голод. Про дослідження повідомляє видання La Prensa Latina.
Близько 3000 року до нашої ери в долині річки Супе на території сучасного Перу виникло велике місто Караль, яке довгий час вважалося найдавнішим відомим містом Америки. Археологи виявили тут комплекс монументальних споруд, у тому числі шість стародавніх пірамід, найраніша з яких висотою близько 30 метрів була побудована приблизно в той же час, що і найдавніші піраміди Єгипту. Вчені відносять цей пам'ятник до культури Норте-Чіко, яка існувала на північно-центральному узбережжі Перу близько XXX-XVIII століть до нашої ери.
У I тисячолітті до нашої ери ці землі зайняла культура Чавін, найвідоміший пам'ятник якої - Чавін-де-Уантар - розташований за 250 кілометрів на північ від Ліми. Він був, мабуть, найважливішим релігійним центром регіону, в який тяглися дороги з усіх кінців Перу. Однією з відмінних рис цієї культури виявився культ ягуара. Чавинська цивілізація досягла високого рівня в ремеслах, завдяки чому по всьому Стародавньому Перу поширилися зразки характерного мистецтва. Крім того, носії цієї культури вже займалися вирощуванням кукурудзи і одомашнили лам.
Перуанські біоархеологи під керівництвом Луїса Пезо-Ланфранко (Luiz Pezo-Lanfranco) провели дослідження останків маленьких дітей, виявлених у могильнику приблизно за кілометр від руїн стародавнього міста Караль. Ізотопний аналіз зубів 48 дітей, похованих близько 500 року до нашої ери, показав, що більшість з них знаходилося на грудному вигодовуванні дуже довго, як це роблять сьогодні в багатьох сільських громадах Андського регіону.
Вчені виявили, що майже всі діти перебували виключно на грудному вигодовуванні протягом перших шести місяців свого життя. А надалі їх повністю не відлучали від грудей до двох з половиною років. Вчені очікували, що цей вік буде набагато меншим - близько дев'яти місяців. Пезо-Ланфранко припустив, що, можливо, така традиція склалася у населення міста Караль між 3000 і 1800 роками до нашої ери.
Підтвердити свої припущення вчені мають намір дослідженнями більш давніх кісток. Однак поки були виявлені тільки кілька поховань в місті Караль, причому збереження зубів не дозволило виділити з них колаген для аналізу стабільних ізотопів вуглецю, азоту і кисню. На користь висловлених припущень говорять знахідки статуеток з цього регіону, що зображують жінок, які годують дітей грудьми.
Вченим не вдалося з'ясувати, чи пов'язаний такий спосіб годування дітей з нестачею продовольства в регіоні. Ймовірно, місцеві жителі постраждали від посухи, яка призвела до високої дитячої смертності.
Раніше на розповідали про інші археологічні дослідження, проведені в Перу. Так, вчені виявили залишки найдавнішої цегляної будівлі в Америці, а також з'ясували, що лікарські трави не врятували від смерті молоду жінку, яка жила в околицях Ліми близько 3500-4100 років тому.