Кольори ядра і коми комети Чурюмова - Герасименко змінювалися в міру наближення і видалення комети від Сонця, набуваючи то червонуватий, то блакитний відтінок. До такого висновку прийшли астрономи, які проаналізували дані міжпланетної станції «Розетта», зібрані в 2015 році, коли комета пройшла свій черговий перигелій. Стаття опублікована в журналі.
Автоматична міжпланетна станція «Розетта», запущена в космос 2004 року, пропрацювала на орбіті навколо ядра комети 67Р/Чурюмова - Герасименко два роки. За цей час вона зібрала величезну кількість даних про структуру комети, її коми і зміни, що відбувалися з ними в ході наближення комети до Сонця, а також вперше в історії висадила на поверхню комети зонд. Завдяки «Розетті» астрономи знайшли на кометі ксенон, іней, прекурсори цукрів, високомолекулярні органічні речовини, незвичайні скелі, а також молекулярний азот і кисень. Місія завершилася 30 вересня 2016 року контрольованою жорсткою посадкою на ядро комети.
Група астрономів на чолі з Джанріко Філаккіоне (Gianrico Filacchione) повідомила про результати аналізу даних інструменту VIRTIS (Visible, Infrared and Thermal Imaging Spectrometer), встановленого на «Розетті», в період з січня 2015 року, коли комета перебувала на відстані 2,55 астрономічних одиниць від Сонця, до травня 2016 року, коли комета, пройшовши свій перигелій в серпні 2015 року (1,24 астрономічних одиниць від Сонця), віддалилася від Сонця на 2,92 астрономічних одиниці. Вчені хотіли зрозуміти, як змінюється зовнішній вигляд комети в ході наближення до Сонця, для цієї мети вони відстежували зміни, що відбуваються в 12 тестових зонах на ядрі комети.
Виявилося, що коли комета була далеко від Сонця, її ядро мало червонуватий відтінок, що обумовлено наявністю шару пилу, що містить багато сполук вуглецю. Кома при цьому мала блакитний відтінок, що, в свою чергу, обумовлено наявністю субмікрометрових пилків з силікату магнію і водяного льоду. У період перед проходженням перигелія кома почервоніла, що інтерпретується як поступове випаровування водяного льоду з пилових зерен, що викидаються з поверхні ядра.
При цьому поверхня ядра поступово синіє, оскільки Сонце все сильніше нагріває ядро, що веде до збільшення активності ядра і викликає викид пилу з подальшою ерозією поверхні. Розрахунки показують, що, в середньому, на кожній орбіті комета втрачає шар пилу товщиною до півметра. В результаті цього оголюються підповерхневі шари, багаті водяним льодом. У міру видалення від Сонця і в ході наближення до снігової лінії, кольору коми і ядра знову змінилися, так як на поверхні ядра знову накопичився шар пилу, а водяний лід, що входить до складу частинок коми, перестав сублімувати.
Більше про результати роботи апаратів «Розетта» і «Філи» можна дізнатися в окремій темі.