Американські вчені виявили, що чим більша маса кори мозку і число в ній нейронів у тварини, тим довше і різноманітніше вона позіхає. Результати роботи опубліковані в журналі.
При позіханні відбувається сильне відкриття рота з глибоким вдихом, і після короткого пікового м'язового скорочення рот пасивно закривається з коротким видихом. Схожі з позіханням рухи спостерігаються у всіх хребетних, проте неясно, чи відповідають фізіологічно ці рухи у риб, амфібій і рептилій позіханню птахів і ссавців. Єдиної думки про функції позіхання немає досі, проте попередні дослідження вказують на те, що воно сприяє активації кори мозку шляхом посилення внутрішньочерепного кровообігу та охолодження мозку. В силу цієї характеристики позіхання могли б служити маркером нейрональної активності, проте досі цю тему ніхто серйозно не розробляв.
Співробітники Університету штату Нью-Йорк в Онеонте виміряли тривалість позіхання і її варіабельність у 24 видів ссавців за відповідними відеозаписами в інтернеті. Зокрема, в аналіз увійшли африканські слони, верблюди, звичайні і білолобі капуцини, коти, собаки, шимпанзе, лисиці, гібони, горили, їжаки, коні, леви, ігрунки, саймірі, опосуми, миші, щури, кролики, макаки-резуси, вівці, білки, моржі і люди.
У загальній сумі вчені з'ясували характеристики 205 позіхань у 177 особин. Ці дані зіставили зі значеннями коефіцієнта енцефалізації (EQ, відношення маси мозку до середньої маси тіла), середньої маси мозку і середньої оціночної кількості нейронів для кожного з 24 видів. Статистичну обробку результатів проводили за коефіцієнтом кореляції Спирмена, у приматів робили поправку на порівняно велику кількість нейронів на одиницю маси мозку порівняно з іншими загонами ссавців.
З'ясувалося, що середня тривалість позіхання сильно корелює з абсолютною і відносною масою мозку, а також кількістю коркових нейронів. Максимальною вона виявилася у приматів. Найбільш різке підвищення тривалості позіхання (з 0,8 до 2,6 секунди) спостерігалося в порівняно невеликому діапазоні маси мозку (від 0,3 до 60 грамів) і числа нейронів (від 4 до 600 мільйонів). Схожа кореляція всіх трьох анатомічних параметрів спостерігалася і з відмінностями в тривалості позіхання в межах одного виду (більш розвиненій корі відповідали більш різноманітні за часом позіхання).
Як пишуть вчені, отримані результати підтверджують, що позіхання має переважно нейрофізіологічну функцію і заслуговує більш пильної наукової уваги. Його тривалість можна використовувати для грубої оцінки розвитку кори мозку у того чи іншого виду ссавців.
Нещодавно австралійські та південноафриканські вчені, які вивчали черепні кістки різних еволюційних гілок людини, дійшли висновку, що обмін речовин у мозку більш важливий для розвитку розуму, ніж його обсяг. А співробітники Алленівського інституту досліджень мозку виклали у відкритий доступ інтерактивний атлас мозку з мікронною роздільною здатністю.