Якщо екстрасенсорні здібності дійсно існують, чи можливо, що дітям вони більше притаманні, ніж дорослим?
"Можливо, діти мають більш відкриту свідомість. Вони не сприймають неможливими речі, які такими вважаються в нашому суспільстві, їм не властивий скептицизм ", ― пише дитячий психолог, д-р Атена А. Дрюс і д-р Саллі Фізер у статті для дослідницького центру Райна.
Дослідницький центр був заснований Дж.Б. Райном, який займався дослідженням паранормальних явищ в 30-ті роки XX століття. Д-р Луїза Райн отримала 216 листів від дітей шкільного віку, які повідомляли про досліди, пов'язані з екстрасенсорністю. Дрюс проаналізувала ці листи.
Нижче наводяться її висновки і деякі інші свідчення екстрасенсорності у дітей.
Дитячі передбачення
Д-р Дрюс виявила, що, як і в разі аналогічних досліджень з дорослими, велике значення має особистість дітей. Діти-екстраверти частіше мають екстрасенсорні здібності, як і діти, які вірять в існування таких здібностей.
У 216 дослідах описувалося 157 спонтанних випадків паранормальних явищ. З них 77% становили річ сни або передчуття майбутнього, які збулися. У 10% йшлося про телепатію, в 14% ― про ясновидіння. Подібне співвідношення спостерігається і у дорослих людей з екстрасенсорними здібностями.
Серед опитаних виявилося більше дівчаток, ніж хлопчиків. Більше половини передбачених подій були незначними, з точки зору дорослих: випадки, пов'язані з одягом, оцінками в школі і, що цікаво, велика кількість різних подій з домашніми тваринами.
У свою чергу дорослі зазвичай передбачають більш серйозні події: природні лиха, катастрофи тощо.
«Дослідження показали явний телепатичний зв'язок між матерями та їхніми дітьми», ― говорить д-р Дрюс. Вона також відзначила випадки ясновидіння і телепатії між учителями та учнями, але дійшла висновку, що «вік і рівень розвитку в цілому не збільшує і не знижує здатність до екстрасенсорності».
Особливості дитинства впливають на розвиток паранормальних здібностей
Д-р Шарі А. Кон-Сіммен опитала 208 сімей у Шотландському нагір'ї та Вестерн-Айлсі, де найбільше поширені надприродні здібності. Вона виявила, що 10% людей з такими здібностями були близнюками, хоча близнюки становлять всього 3% населення.
Вона також вивчила історію цих сімей і виявила, що у багатьох з них у роду були ясновидці. З її точки зору, це можна пояснити генетичною схильністю і вихованням, зазначає Сільвія Харт Райт у доповіді «Особливості дитинства, що посилюють екстрасенсорні здібності», опублікованій у Журналі досліджень духовності та паранормальних явищ.
Хоча генетика частково грає роль, вона пише: "Негативне ставлення до паранормальних явищ, яке часто викликано консервативними матеріалістичними поглядами, призводить до того, що діти починають інтуїтивно придушувати в собі такі здібності. Але якщо люди навколо кажуть, що отримувати інформацію за допомогою надприродних здібностей - це нормально, діти починають їх розвивати ".
Сільвія Харт Райт цитує приклади, що наводяться соціологом Чарльзом Емморі. Наприклад, медіум у третьому поколінні розповіла, що коли вона сказала матері, що в кутку стоїть людина, та спокійно запитала: «Як його звати?»
Райт продовжує: "Інший медіум каже, що бабуся грала з нею в ігри для розвитку екстрасенсорності. Наприклад, вона ховала ключ і говорила: «Стань ключем і скажи, де ти знаходишся».
Розвиток мозку дитини включає посилення деяких нервових шляхів і ослаблення інших. Мозок дитини відкритий для великих можливостей і розвитку потенційних здібностей, каже Райт.
У дослідженні Райта говориться, що діти, які пережили травму, з більшою ймовірністю будуть проявляти екстрасенсорні здібності. Зазвичай, коли вони виростають, вони стають «врівноваженими екстравертами як мінімум із середнім рівнем інтелекту».
Дехто вважає, що взаємозв'язок між психологічною травмою і надприродними здібностями може бути викликаний бажанням дитини втекти у світ фантазій. Однак британський психолог Тоні Лоуренс довів, що зв'язок між травмою і передбачуваними екстрасенсорними здібностями сильніший, ніж між травмою і надмірними фантазіями.
Райт цититує Кеннета Рінга, професора психології з Університету Коннектикуту, який писав, що дитина, яка пережила травму, "буде прагнути ізолювати себе від травматичних аспектів фізичного і соціального світу. Це може призвести до того, що він налаштується на інші реалії ".
Зв'язок між матір'ю і дитиною
Біохімік Руперт Щелдрейк досліджував екстрасенсорний зв'язок між маленькими дітьми та їхніми матерями. У статті DailyMail він каже, що сотні матерів навіть на відстані кілометрів відчували, коли їхні діти потребують їх.
Ці матері повідомили, що у них починало виділятися молоко в той момент, коли дитина відчувала себе дискомфортно.
"За допомогою акушерок я протягом двох місяців вивчав 9 матерів у Північному Лондоні і виявив, що виділення молока, коли вони були розлучені з дітьми, часто відбувалося саме в той момент, коли діти страждали від стресу, ― пише він. Шанс, що такі приватні випадки просто випадковість, дорівнює мільярд до одного ".