Калорійність цього плоду дуже низька. У сто грамах м'якоті міститься всього сорок кілокалорій. Тому плоди ці є чудовим доповненням будь-якої дієти. У плодів цих є ще маса переваг. У них міститься безліч мікроелементів: залізо, калій, фосфор, мідь, марганець, цинк, селен, магній. Є тут і вітаміни, наприклад, вітамін С, Е, деякі вітаміни групи В, РР і К. Крім цього, в плодах досить багато каротину. Додаткову корисність плодам надає і присутність пектинів, а також активних ефірних масел. А в кісточках цього плоду міститься практично унікальний вітамін В17. Плід це соковитий. У деяких сортах до дев'яноста відсотків вологи, від шести до чотирнадцяти відсотків цукрів з яких велика частина належить цукрозі, від 0,5 до 1,2 відсотків пектинів, до двадцяти міліграмів вітаміну С, до одного міліграма каротину. У сухому залишку персикової м'якоті досить багато жирів - від двадцяти до шістдесяти відсотків. Тому сухофрукти з цих плодів досить калорійні. Дивовижний запах персика - це не що інше, як суміш ефірів оцтової, мурашиної, каприлової і валеріанової кислот. У плодах досить багато розчинної клітковини, саме тому вони так чудово діють на роботу кишечника. Клітковина ж не дає розмножитися патогенним мікробам, попереджаючи процеси газоутворення і гниття. Завдяки великому вмісту біологічно активних компонентів, ці плоди з успіхом використовують як у народній медицині, так і в домашній косметології для догляду за волоссям і шкірою.

Сучасна медицина все частіше вдається до допомоги такого методу медикаментозного знеболювання пологів як епідуральна анестезія. Досить часто таку анестезію іменують ще й перидуральною. Широке використання даного методу обумовлено, насамперед, тим, що його прийнято вважати одним з найбезпечніших не тільки для породіллі, але ще й для плоду. Крім цього даний метод є досить ефективним і зручним у використанні. Незважаючи на це є у нього і деякі негативні сторони. Загалом, щоб зважитися на введення даного роду медикаментів, дуже важливо, щоб жінка знала про нього все. Використання епідуральної анестезії передбачає введення тих чи інших медикаментів, яким властиво притупляти сигнали болю, що йдуть від м'язів нижньої частини тіла безпосередньо до головного мозку. Вводяться даного роду препарати через гнучкий катетер в область, яка розташовується на рівні третього або четвертого хребця попереку. У більшості випадків цей вид анестезії застосовують при виконанні кесаревого перерізу, проте часом породіль настільки лякає біль, що вони наполягають на перидуральній анестезії навіть під час природних пологів. Які ж переваги даного методу медикаментозного знеболювання пологів? В саму першу чергу варто відзначити, що такій анестезії не властиво чинити прямого впливу на плід. Справа в тому, що той чи інший препарат, за допомогою до якого звертаються для проведення такого знеболювання, не проникає в кров малюка. У підсумку, ніякого негативного впливу на його загальне самопочуття він не чинить. Крім цього важливо згадати і той факт, що перидуральна анестезія досить легко переноситься всіма майбутніми матусями. І ще, всі вони при такому знеболюванні залишаються в повній свідомості, тобто можуть відстежувати хід всіх подій. Є і ще один плюс у такого знеболювання. Він допомагає забезпечити як матку, так і нирки достатньою кількістю крові. Які негативні сторони епідуральної анестезії? Основним негативним пунктом такої анестезії під час пологів прийнято вважати відсутність взаємозв'язку між новонародженим і мамою. Насправді нестерпні больові відчуття під час пологів відчувають тільки ті жінки, яким не вдалося за час вагітності підготувати себе до майбутнього «випробування». Якщо дивитися правді в обличчя, то дуже сильний біль відчувають тільки ті представниці слабкої статі, які дуже сильно напружують м'язи в найбільш невідповідні моменти. В результаті, надмірне м'язове напруження не дає можливості здійснюватися всім необхідним фізіологічним змінам, які відзначаються в жіночому організмі під час пологів. Виходить свого роду замкнуте коло: страх провокує тривогу, тривога сприяє розвитку м'язової напруги, напруга м'язів призводить до болю. Загалом, у таких випадках потрібна не епідуральна анестезія, а релаксація тіла. Чим спокійніше буде породілля, тим легше вона народить, при цьому відчувши всю радість материнства. Використовуючи ж перидуральну анестезію, молода матуся зможе взяти на руки свого малюка тільки через кілька годин після пологів.

З року в рік фармацевтичні компанії випускають нові менш небезпечні, але при цьому більш ефективні медикаменти, призначені безпосередньо для епідуральної анестезії. При всьому при цьому збільшується не тільки кількість медикаментів, але ще й число типів даного методу анестезії, що дає можливість фахівцям підбирати більш відповідний з них для кожного конкретного випадку. Прямо зараз увазі читачів будуть представлені всі існуючі на сьогоднішній день типи даного знеболювання, допомогою яких кожен пацієнт може скористатися в будь-який момент. Почнемо з безперервної епідуральної анестезії, яка передбачає безперервне введення анестезуючого медикаменту в епідуральний простір. Цей вид анестезії використовується частіше за всіх інших, оскільки з його допомогою можна досягти постійного знеболювання. Крім цього даний метод анестезії вимагає введення меншої кількості знеболюючого медикаменту. Іншим типом такого знеболювання прийнято вважати періодичну епідуральну анестезію, яка ґрунтується на введенні знеболюючого медикаменту тільки в той момент, коли пацієнт його дійсно потребує. Так, наприклад, саме цей тип знеболювання застосовується під час пологів, а точніше в момент сутичок. Дуже часто можна почути слова про те, що даний тип знеболювання досить неприємний, так як його ефект проявляється так званими хвилями. Існує і такий тип даного знеболювання як епідуральна анестезія під контролем пацієнта. У таких випадках кнопка, за допомогою якої здійснюється введення медикаменту, знаходиться в руках пацієнта. У підсумку, він сам натискає її в потрібний момент, після чого в епідуральну область затікає певна доза знеболювального препарату. У деяких випадках використовується і суміш препаратів. Справа в тому, що бувають такі випадки, коли анестезіолог приймає рішення змішати анальгетики разом з анестетиками. Ця суміш медикаментів дає можливість досягти необхідного співвідношення рухливості і чутливості. Відразу ж відзначимо, що таке знеболення далеко не завжди може гарантувати досягнення бажаного результату. Сучасні фахівці виділяють і нові медикаменти для епідуральної анестезії, яким властиво зберігати тверезість розуму і рухливість, але при цьому гарантувати повну відсутність больових відчуттів. Ці медикаменти дуже часто називають «ходячими», оскільки при їх введенні породіллі можуть продовжувати не тільки вставати, але ще й пересуватися. Під час численних клінічних досліджень вдалося встановити, що саме ці медикаменти знижують до мінімуму кількість втручань у родовий процес. Отже, діти в більшості випадків з'являються на світ абсолютно здоровими. Загалом, типів епідуральної анестезії з кожним роком стає все більше, що вказує на факт постійного розвитку медицини, що в свою чергу не може не радувати.

Щоб виконати епідуральну анестезію, фахівцеві необхідно в найперше зробити укол у простір, розташований між двома поперековими хребцями. Жінку посаджують на ліжко, просять її звісити ноги, після чого злегка зігнути спину. Руки породіллі повинні бути розташовані на колінах, а ось голова і плечі повинні бути опущеними. Часом під час проведення даної процедури використовується і подушка, яку необхідно притиснути до верхньої частини живота і опустити на неї голову. Щоб знайти точне місце для введення пункції, фахівець для початку відчупує поперекові хребці. Даний етап є одним з найголовніших, так як саме від місця введення анестезії залежить її ефективність. Часом анестезіологу промацати дану область не настільки вже легко, особливо якщо у жінки є зайві кілограми, які вона набрала під час вагітності або вона страждає від ожиріння. Дуже важливо, щоб породілля з самого початку здійснення такого знеболювання і до самого його кінця, весь час говорила лікарям про початок, а також наявність сутичок. Крім цього в обов'язки породіллі входить сповіщати анестезіолога і про ті чи інші зміни з боку її організму, які можуть бути відзначені в цей проміжок часу. Це може бути як шум у вухах, так і нудота, металевий присмак у ротовій порожнині, дзвін у вухах, оніміння щелепи і так далі. У більшості випадків анестезію вводять між другим - третім, третім - четвертим або четвертим - п'ятим хребцями поперекового відділу. Спочатку шкірний покрив в даній області ретельно дезінфікують, потім вводиться тонка голка, яка знеболює шкірний покрив, а також область між хребцями. При введенні даної голки цілком можливе виникнення нетривалого відчуття печіння або розпирання. Після цього використовується вже спеціальна голка і шприц, які вводять знову таки в дану область, проте пацієнтка вже не відчуває болю. Голку спочатку вводять, після чого проштовхують її в епідуральний простір. Поки голка буде досягати даного простору, жінка зобов'язана залишатися спокійною і не рухатися. У момент, коли голка все ж таки в ньому опиниться, тут же буде від'єднаний шприц і введений спеціальний катетер, що складається з пластику. Катетер встановлено, значить, пора витягувати голку. Потім вводять незначну дозу анестезуючого засобу, щоб на всі сто відсотків бути впевненими в тому, що катетер встановлений правильно. Наявний катетер залишатиметься прикріпленим до плеча до завершення родового процесу. Саме до нього анестезіолог прикріпить спеціальний протимікробний фільтр, до якого в свою чергу приєднують ще й автоматичний дозатор у вигляді шприца. Відразу ж звернемо увагу всіх читачок на той факт, що даного роду процедура є безболісною, хоча на перший погляд вона може здатися досить складною. Не дуже приємне відчуття відчувають найчастіше тільки при першому уколі, потім пацієнтки нічого не відчувають. Після першого уколу больові відчуття починають слабшати вже через п'ять - п'ятнадцять хвилин. І ще, даного роду знеболювання триває до тих пір, поки йдуть пологи, після цього катетер витягують.

Ефірна олія апельсина - це один з тих засобів, якому притаманно досить потужна заспокійлива і антисептична властивості. З його допомогою можна не тільки зняти нервове напруження, але і позбутися страху і депресивних станів. Якщо додати кілька крапель цього масла в ароматичну лампу, то можна домогтися як зниження тиску, так і посилення концентрації уваги. Особливо благотворно масло даного фрукту впливає на дитячу центральну нервову систему. З його допомогою вдається позбутися і від безсоння. У деяких випадках ефірна олія апельсина може бути призначена і для застосування всередину. Найчастіше таке використання необхідне для боротьби з різними порушеннями роботи кишківника. Крім цього внутрішнє використання даної олії допомагає очистити організм від шлаків і токсинів, нормалізує вуглеводний і жировий обмін, виганяє жовч, знижує загальну масу тіла. Цьому маслу притаманна ще й спазмолітична дія. Досить часто його використовують і косметологи для зволоження шкіри, а також для поліпшення її кольору. За допомогою ефірної олії цього фрукту можна лікувати і кашель, простудні захворювання, похмільний синдром, злоякісні новоутворення молочної залози. У боротьбі з простудними недугами достатньо додати в аромалампу три - п'ять крапель цього масла. У боротьбі з зайвими кілограмами ця олія додається у ванни в кількості п'яти крапель. Для антицелюлітного масажу знадобиться також п'ять крапель цього масла. При міозитах і больових відчуттях в області суглобів береться сім - вісім крапель даної олії і робляться розтирання.

Сонячна еритема - це захворювання, яке провокується ультрафіолетовим випромінюванням. Захворювання це практично не становить небезпеки для життя пацієнта. Але бажано уникати надмірної засмаги. Сонячна еритема проявляється наступним чином: 1. пацієнт тривалий час перебував під прямими сонячними променями, проте перші ознаки опіку з'явилися не відразу. До повного відходження обгорілої шкіри не слід перебувати більше на сонці; 2. шкіра червоніє після тривалого перебування на відкритому сонці; 3. якщо після перебування на відкритому сонці гарячий душ провокує дискомфорт, це говорить про наявність сонячної еритеми; 4. з'являється бажання почесати обпалені сонцем місця; 5. на шкірі утворюються бульбашки, вони через якийсь час прориваються, і з них тече ексудат; 6. по закінченні декількох днів або тижня місця поразки починають лушкуватися. Особливо небезпечно з цієї точки зору випромінювання соляріїв. Існує особливий спектр ультрафіолету, так званий «жорсткий спектр», який обов'язково викликає глибокий опік. Цей же спектр викликає рак шкіри, якщо періодично перебувати під впливом подібних променів. Лікарі заспокоюють курортників тим, що на близькому нам Чорному морі таких небезпечних променів майже не буває. Зате бувають промені більш м'які, які також можуть викликати опік при неправильному і невмереному засмазі. Тому прихильникам здорового способу життя не варто зловживати сонячним випромінюванням. Якщо ж еритема все-таки розвинулася, перше, що потрібно робити - це перестати засмагати і звернутися до лікаря.

Токсична еритема - це висипання на шкірі, що з'являються у дітей в перші сім днів після народження і характеризуються великою різноманітністю. Висипання зникають без будь-якого спеціального лікування. При цьому у малюка не піднімається температура тіла і не з'являється жодних інших симптомів. Токсична еритема є симптомом адаптації організму до зовнішнього світу. Захворювання це спостерігається у двадцяти - тридцяти відсотків малюків, які народилися вчасно. При цьому вага тіла при появі на світ не впливає на появу захворювання. Найчастіше захворювання виявляється саме у тих малюків, які отримують грудне молоко і досить рідко у дітей, що харчуються адаптованим дитячим харчуванням. Лікарі вважають, що висипання - це реакція організму дитини на деякі протеїни, присутні в материнському молоці. Зазвичай токсична еритема з'являється через добу - дві після появи на світ. На тільці дитини з'являються червоні плями, які тверші оточуючих їх тканин. Іноді плями вкриті дрібними бульбашками, що включають серозну рідину. Звичайні місця утворення почервонінь - це згини ручок і ніжок, на головці під волоссям, на сідницях, грудях. Іноді також висипання можуть покривати личико і животик новонародженого. Ще один або три дні на тілі можуть утворюватися нові плями, частіше ж за дві - три доби все проходить самостійно. Якщо плям дуже багато, малюк може бути примхливим, може спостерігатися пронос і укрупнюються лімфатичні вузли. У крові збільшено кількість еозинофілів.

Інфекційна еритема - це цілий ряд захворювань, що протікають в гострій формі. Причиною захворювань є патогенна мікрофлора, джерело якої залишається зазвичай невідомим. Захворювання протікає з високою температурою тіла, ознобом, ознаками самовідправлення організму, а також утворенням на тілі великих плям, які з'єднуються один з одним і утворюють великі осередки захворювання. Єдиного мікроорганізму, що викликає недугу не виявлено. Існують припущення, що такі види захворювання, як інфекційна еритема Розенберга, форма Чамера або раптова форма захворювання провокуються вірусною інфекцією. При цьому поява еритеми нерідко супроводжує деякі інфекційні захворювання, такі як туберкульоз, псевдотуберкульоз, ревматизм, туляремія або хвороба котячої подряпини. Деякі види лікарських препаратів можуть провокувати розвиток дуже важких видів еритеми. Найбільш небезпечні в цьому сенсі препарати сульфаніламідні засоби тривалого ефекту. Інфекційна форма захворювання нерідко буває у вигляді невеликих епідемій. При цьому ніколи не виявляється джерело виникнення збудника. При цьому вже хвора людина не є заразною для членів сім'ї і колег по роботі. Процеси, які проходять в організмі при цьому захворюванні, абсолютно не вивчені. Існують основні форми цього захворювання, такі як форма Розенберга, форма Чамера, вузловата форма, поліформна ексудативна. Захворювання ці дещо різняться течією, а також і методами лікування. При цьому існують і невиліковні форми захворювання.

Кільцевидна еритема ще називається відцентровою еритемою Дариною. Це захворювання, що проходить у хронічній формі, яке з'являється внаслідок отруєння організму, інфекційних недуг, а також як прояв алергії. При цій формі еритеми на тілі утворюються плями округлої форми, що зливаються в кільця. Більш розташовані до захворювання молоді представники сильної статі. Частіше захворювання з'являється у чоловіків, які страждають на недуги органів травлення, а також на хронічні запальні процеси (гайморит, тонзиліт) або зміни в роботі імунітету. Крім цього, існує генетична схильність до подібного захворювання. При цій формі еритеми на тілі хворого утворюються плями у вигляді кілець, з виступаючими над поверхнею шкіри краями. При цьому яскравий колір має лише зовнішні краї кілець. Вони з'єднуються в ланцюжки і півкільця. Плями можуть бути від двох до восьми сантиметрів у поперечнику. У рідкісних випадках плями можуть лушкуватися і зудіти. Для встановлення правильного діагнозу важливо не переплутати захворювання з лепрою, токсидермією, червоною вовчанкою, а також мікозами. Терапевтичні заходи спрямовані на виліковування первинного джерела інфекції в організмі, а також у використанні препаратів, що знімають прояви захворювання і полегшують стан хворого. Захворювання не протікає в злоякісній формі і легко виліковне. Як попереджувальні заходи рекомендується вилікування органів травлення, здоровий спосіб життя, а також обов'язково раціональне, правильне харчування.

Мігруюча еритема належить до хронічних захворювань і є дерматозом вірусного або бактеріального походження. Хоча, нерідко причина захворювання залишається невідомою. Часто збудники захворювання переносять іксодові кліщі. Прояви хвороби можуть стати помітними через шість - двадцять три дні після укусу цієї комахи. З «явившись у вигляді невеликої червоної плями, за деякий час еритема сягає поперечника в п» ятнадцять - двадцять сантиметрів. По периметру плями йде кільце шириною від двох - трьох міліметрів до двох сантиметрів. Лушення відсутнє. Після досить тривалого періоду, який може тривати місяцями, кільце зникає. При появі подібних симптомів пацієнту призначають аналіз на наявність в організмі мікроорганізму, що провокує хворобу Лайма. Оскільки захворювання це дуже складно протікає, зазвичай не піддається лікуванню. А вагітна жінка може заразити цим захворюванням свого майбутнього малюка. Мігруюча еритема лікується за допомогою антибіотиків широкого спектру активності. Точні дозування та конкретні препарати призначаються тільки лікуючим лікарем після детального обстеження. При еритемі будь-якого виду не можна займатися самолікуванням, оскільки симптоми цього захворювання дуже схожі з початковими симптомами багатьох дерматологічних та інфекційних захворювань. Для запобігання захворювання слід вживати всіх заходів безпеки при прогулянках у лісах і парках у теплу пору року. Носити одяг з довгими рукавами і штани вправляти в взуття.

Це захворювання ще називають синдромом Стівена-Джонсона. Воно вражає слизові оболонки тіла і шкіру. Захворювання найчастіше вражає представників сильної статі підліткового, юнацького та середнього віку. Подібне захворювання найчастіше ґрунтується на алергічних реакціях. Захворювання це протікає важче, ніж інші форми еритеми. У пацієнта також піднімається температура тіла і відчувається ломота і біль у м'язах і суглобах. Але висипання при синдромі Стівена-Джонсона набагато більш рясні. Плями, що утворюються спочатку, далі часто стають бульбашками, вмістом яких є геморагічна або серозна рідина. Всі висипання досить болючі і постійно викликають бажання їх почесати. На слизовій оболонці рота, неба і мови утворюються виразки, слизові опухлі, вкриті бульбашками. Пацієнт відчуває біль постійно, а при спробі говорити або відкрити рот, біль посилюється. Хворий не може їсти і навіть пити. Після лопання бульбашок утворюються виразки, які іноді об'єднуються в досить великі за площею ураження. При цьому вражаються не тільки слизові рота, але ще й носа, очей і статевих органів. Таким чином, розвивається кератит, кон'юнктивіт. Подібний важкий перебіг захворювання іноді закінчується летальним результатом. Якщо захворювання проходить у подібній важкій формі, обов'язково використання гормональних препаратів у досить великих кількостях. Крім цього, використовують очищення організму від токсинів за допомогою реополіглюкіна і гемодезу. Захворювання лікується тільки в лікарні.

Вчені з Університету Техасу досліджували корисні властивості різних плодів. Однак з усього розмаїття їх залучили саме персики. Антиоксидантні властивості цих плодів настільки сильні, що вони в змозі знищити клітини раку грудей. Досліди поки проводили тільки на лабораторних гризунах. Речовини, які знищують рак, називаються неохлорогенова і хлорогенова кислоти. Цілком можливо, екстракт персиків тепер застосовуватимуть для лікування ракових пухлин. У народній медицині плоди ці вже давно використовують для лікування різних захворювань, так сік і відвар листя персикових дерев гарні для зняття ревматичних і головних болів. Для виведення надлишків рідини з організму при каменях у сечовому міхурі використовують відвари з квітів цього дерева, а також плоди. При недостатньому виробленні шлункового соку відмінно допомагає вживання натощак соку або цілих плодів. При цьому по п'ятдесят грамів соку радять пити за чверть години до трапези. При запорах можна вживати як сік з плодів, так і відвар з листя. Пити його можна по три склянки на добу і навіть більше. Використовувати від запорів можна не тільки самі плоди, але навіть квіти цього дерева. З них роблять настій, який використовується всередину. Дуже показано вживання плодів тим, хто страждає серцево-судинними захворюваннями, оскільки в них досить багато калію - мікроелемента життєво необхідного для роботи серцевого м'яза. Американські індіанці використовували кору дерева, а також кісточки для виготовлення лікувальних настоянок, що використовуються при бронхіті, лихоманці та грипі.