Мотивація - динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, що визначає її спрямованість, організованість, активність і стійкість.
Види мотивації
Мотивація змінюється по двох осях: позитивна-негативна і сильна-слабка. Сильна або слабка мотивація - поняття відносне: так, для одного сильна мотивація - гроші, для іншого - нові знання.
Краще якомога частіше використовувати мотивацію позитивну, оскільки саме вона зберігається на більш довгий термін.
Зовнішня мотивація (екстринсивна) - мотивація, не пов'язана зі змістом певної діяльності, але обумовлена зовнішніми щодо суб'єкта обставинами.
Внутрішня мотивація (інтринсивна) - мотивація, пов'язана не із зовнішніми обставинами, а з самим змістом діяльності.
Розрізняють два основних типи мотивації: «від» і «до», або «метод батога і пряника».
Також розрізняють:
- індивідуальні мотивації, спрямовані на підтримку гомеостазу
- голод
- спрага
- уникнення болю
- прагнення до температурного оптимуму
- групові
- турбота про потомство
- пошук місця в груповій ієрархії
- підтримка властивої даному виду структури спільноти
- пізнавальні
- дослідницька поведінка
- ігрова діяльність
Теорії мотивації
З точки зору класифікації Х. Шольца, видається доцільним ділення теорій мотивації - залежно від предмета аналізу - на три головних напрями:
- Теорії, в основі яких лежить специфічна картина працівника - ці теорії виходять з певного образу працівника, його потреб і мотивів. До них належать такі як «XY-теорія» (автор Дуглас Мак-Грегор), теорія «Z» Оучі.
- Внутрішньолічнісні теорії - аналізують структуру потреб і мотивів особистості та їх прояв. Це теорія ієрархії потреб А. Маслоу, теорія потреб К. Альдерфера, теорія двох факторів Ф. Херцберга.
- Процесуальні теорії - виходять за рамки окремого нагороду і вивчають вплив на мотивацію різних факторів середовища. До теорій цього типу відносять теорію трудової мотивації Д. Аткінсона, теорія справедливості С. Адамса, теорія мотивації В. Врума...