Також - Автор - А.П. Єгідес. Книга «Як розбиратися в людях, або Психологічний малюнок особистості»
Вчення
Шизоїд на відміну від епілептоїду вчиться нерівно. Він може знехтувати якимись заняттями. Правда, це відбувається не з лінощів, а заради інших предметів. Так що в якійсь області він знає дуже багато, а десь - провали. Або краще сказати інакше: десь провали, але дуже багато знає. Тому що він багато займається, сидить за книжками вдома, в бібліотеках, в книгарнях, риється в довідниках, конспектує. Тут він схожий на паранойяльного, але його інтереси більш різноманітні.
Як і паранойяльний, він читає відразу кілька книг. Але якщо паранойяльний викопує з них тільки потрібне для його моноідеї, то шизоїд, якщо навіть і не дочитує їх до кінця, все ж опрацьовує фундаментально. У істероїду теж багато книг, відкритих на різних сторінках, але з кожної книги він вистачає по фрагменту, яким може блиснути.
Шизоїд, навчаючись у виші, часто ходить у кілька різних науково-студентських гуртків, на різні курси, в інші виші.
Оцінок у нього більше хороших і відмінних. Але це непринципово для нього. Він вчиться тому, що цікаво.
Творчість у шизоїда, як і у паранойяльного, починається зі шкільної лави.
У період навчання у виші шизоїд іноді обростає істероїдами і гіпертімами, які норовлять у нього «списати» і забезпечують йому, зі свого боку, «зв'язки», спілкування, деяку впевненість у собі, захищеність, знайомство з протилежною статею. Виходить якийсь симбіоз. Втім, істероїди схильні маніпулятивно виманити у шизоїдів інтелектуальну власність і «не розплатитися».
Цікаво, хто куди поступає.
У шизоїдів і психастеноїдів схильність більше до математики і філософії. Тут потрібне вміння абстрактно мислити, хороша комбінаторика. Тож математичні та філософські факультети сповнені шизоїдними «Шуриками» з фільму «Іван Васильович змінює професію». Психологічні факультети великих університетів (тих, що були університетами «до перебудови») теж забиті шизоїдами. Їх предостатньо і серед дипломованих психологів.
У психіатрії - і то менше. Чому? Причин тут багато. Порівняймо. Істероїд - «стихійний практичний» психолог, він практикує психологію в буденному житті: інтригує, всіма маніпулює. Він вступає на психологічний факультет, щоб помилуватися собою в психології: я психолог, а ви автослюсар? Але все ж істероїд швидше піде в театральний, а не на філологію-філософію-психологію. Шизоїда ж мама з татом маніпулювати не вчили, але майже всіх шизоїдних людей дуже цікавить, як працює психіка, які там внутрішні механізми і у нього самого (рефлексія), і у інших. Шизоїда взагалі цікавлять всякого роду механізми, він і автослюсар тому хороший. Ось він і йде в психологію, щоб розібратися в механізмах пам'яті, у взаємодії сприйняття і мислення, в структурі світогляду, в техніці спілкування.
Крім того, шизоїди більш рефлексивні, гостріше усвідомлюють свої проблеми і хочуть їх вирішити через долучення до професії психолога.
Але є ще пояснення. Психологія відмовилася від філософії. Це торкнулося не тільки науки, а й освіти. Були колись факультети філософії у великих університетах, і від них потім відмовлялися психологічні факультети. Ну а філософи, як ми вже зрозуміли, - здебільшого шизоїди. До того ж прийом на факультети психології - через іспит з математики. (У МДУ його зазвичай проводять викладачі з механіко-математичного факультету.) Спробуйте тут пробитися, якщо ви належите до істероїдів, епілептоїдів, гіпертімів або, чого більше, до сензитивів. А між тим ці психотипи дуже потрібні справі психології.
Хто швидше навчить ту ж шизоїдну людину виразної мови і пластики: шизоїд чи все-таки істероїд? Та й менеджментом у справі психологічної допомоги людям все ж, можливо, краще зайнятися психологу-епілептоїду. А тренінги психологічної активності нехай краще проводить гіпертім. І тут вже не важливо, що вони недостатньо розуміють філософську глибину якихось психологічних концепцій, важливо те, що в «психології допомагаючої» вони приживаються швидше.
Зрозуміємо, що психологія - ВЕЛИКА, що в ній «мами всякі потрібні, мами всякі важливі». Не можна, щоб в психології працювали тільки шизоїди.
На співбесіді при прийомі я, наприклад, звертаю увагу не тільки на те, як студент вловлює схожість світових релігій, але і на те, наскільки пластично він піднімає з статі уронений предмет. Я віддам перевагу абітурієнту, який напише «сноведення» (навчимо, це нескладно), але розплачеться у відповідь на саркастичний випад з приводу такої ось грубої орфографічної помилки.
У той же час не можна і занадто полегшувати психологію. Не можна, щоб замість серйозних тренінгів проводилася тільки гіпертимна розважальна культмасова робота. Глибина опрацювання проблем теж не завадить. Отже, хай живуть шизоїди!