Команда американських вчених з Ліверморської національної лабораторії, Браунівського університету і Планетологічного інституту США з'ясували, що темний колір Меркурія обумовлений високою концентрацією мінералів з вуглецем на поверхні планети.
Поверхня Меркурія відображає приблизно на третину менше світла, ніж поверхня Місяця. Раніше вчені пояснювали це рясним вмістом заліза в меркуріанських мінералах, але гіпотеза виявилася непереконлива: кількість цього металу на поверхні планети становить лише близько 3%, а світло залізо поглинає в досить вузькому діапазоні.
Нові дослідження дозволили з'ясувати, що Меркурій слабо відбиває сонячне світло через вуглець на його поверхні. Найбільшим джерелом вуглецю є комети: деякі з них складаються з вуглецю приблизно на 18%. Вуглець міг потрапити на поверхню завдяки зіткненням планети з кометами або швидше з невеликими метеоритами, що відокремилися від кометного пилу - з Меркурієм вони ударяються приблизно в 50 разів частіше, ніж з Місяцем.
Крім того, через попадання метеоритів на поверхні утворюються різні форми вуглецю - графіт, наноалмази і аморфний вуглець (щось подібне до сежі), які зберігаються в стабільному стані незважаючи на високі температури через близькість планети до Сонця.