У більшості людей немає ніяких спогадів про перші 3-4 роки життя. Коли ми намагаємося згадати власне дитинство, ми часто починаємо сумніватися, чи реальні ці спогади взагалі.
Спробуємо розібратися, куди йдуть наші дитячі спогади і чому ми так погано пам'ятаємо ранні роки нашого життя.
Як працюють наші спогади
У дорослому віці ми рідко пам'ятаємо події, що відбувалися з нами в ранньому дитинстві, а спогади, пов'язані з нашим життям в період від 3 до 7 років, часто уривчасті. Це явище отримало назву «дитяча амнезія».
Може здатися, що причина того, що ми так погано пам'ятаємо наші ранні роки, полягає в тому, що у немовлят і малюків не повністю розвинена пам'ять. Однак у дітей у віці 6 місяців вже можуть формуватися не тільки короткочасні спогади, а й довготривалі, що тривають тижнями, а іноді й місяцями.
Звичайно, можливості пам'яті в цьому віці далекі від тих, що є у дорослих. Так що найбільш ймовірна теорія, яку пропонують вчені в якості відповіді на питання про те, що викликає дитячу амнезію, - це вплив вікових процесів розвитку пам'яті.
Як формується наша пам'ять
Процеси розвитку пам'яті включають декілька областей мозку, робота яких пов'язана з формуванням, підтримкою і подальшим відтворенням спогадів. Так, гіпокамп, який вважається відповідальним за формування спогадів, розвивається до 7 років.
Водночас типовий віковий кордон інфантильної амнезії - 3,5 року - поступово зміщується, у зв'язку з чим у дітей і підлітків пам'ять більш рання, ніж у дорослих. Тобто проблема пов'язана не тільки з формуванням, а й з підтриманням спогадів.
Ще один фактор, який слід враховувати, - це мова. Діти віком до 6 років поступово переходять до повноцінного використання рідної мови, в результаті чого в їх мовному спілкуванні відбуваються серйозні зміни, і вони збігаються з періодом немовлячої амнезії. Таким чином, дитина починає використовувати у своїй промові слова минулого часу і слова, пов'язані з пам'яттю, такі як «згадати» і «забути».
Вчені провели дослідження, в ході якого дітей, які перенесли серйозну травму у віці від 1 до 2 років, 5 років потому опитували про ті події. Більшість дітей, яким на момент події не виповнилося 1 року, погано запам'ятовували події - плутали деталі або описували ситуації з декількох різних спогадів. Водночас діти, яким на момент травми було 2 роки, набагато краще пам'ятають подібний негативний досвід.
Важливі спогади
Іноді ми згадуємо, здавалося б, незначні речі, такі як мелодія старої пісні або звичайні побутові розмови з близькими друзями. Якщо ці події відбулися в підлітковому віці, ми, ймовірно, пам'ятатимемо їх через 10 або навіть 20 років.
У людей старше 30 років більше спогадів про підлітковий або ранній дорослий вік, ніж про будь-які інші роки життя. Це відбувається тому, що для нас важливі події, які в тій чи іншій мірі вплинули на формування нашого особистого «я», а підлітковий вік є основним періодом формування нашої особистості.