Володар гранту National Geographic, американський еколог Ліза Дабек (Lisa Dabek) заснувала програму зі збереження деревних кенгуру. Нещодавно вдалося зняти відео, що дозволяє більше дізнатися про цих рідкісних тварин.
Ці представники сімейства кенгурові мешкають у тропічних лісах острова Нова Гвінея, а також у північно-східній частині австралійського штату Квінсленд і на прилеглих островах. У рідкісних випадках їх можна зустріти на рівнинах, але в основному деревні кенгуру віддають перевагу гористій місцевості, ховаючись у заростях тропічних лісів.
Розмір тварин варіюється в межах 1,3? 1,8 метра (майже половина довжини припадає на хвіст). Дорослі особини можуть важити до 18 кілограмів. Зверху деревні кенгуру пофарбовані в чорний або сіро-коричневий колір, а знизу - в білий. Довгі загнуті кігті допомагають їм чіплятися за стовбури дерев. Як відмінні скелелази, деревні кенгуру можуть стрибати з одного дерева на інше на відстань 9 метрів, а на землю з висоти - на 18 метрів. При цьому по горизонтальній поверхні вони пересуваються незграбно, невеликими стрибками.
Еколог Ліза Дабек, яка вивчає деревні кенгури протягом 20 років, характеризує їх як «гібрид кенгуру, коали, лінивця, мавпи і ведмедя». Збирати дані про життя деревних кенгуру непросто: ці тварини ведуть нічний спосіб життя, ховаючись на деревах у денний час і вирушаючи за їжею ночами. Наукова група під керівництвом Дабек веде свої дослідження в Новій Гвінеї: тут планується створити природоохоронну територію, на якій сумчасті відчували б себе безпечно. Для цього необхідно детально вивчити їх поведінку, що стало можливо зовсім недавно: після того, як на деяких тварин вдалося прикріпити камери.
Роботи чекає ще досить багато: 90% території, де мешкають деревні кенгуру, належить місцевим племенам, які мають традиції полювання на цих звірів. Програма зі збереження рідкісних сумчастих, що включає створення заповідника, реалізується за підтримки Conservation International та інших природоохоронних організацій. Спільними зусиллями проводиться екологічна освіта серед місцевих жителів, їм пропонуються нові робочі місця, поліпшується система охорони здоров'я і загальний рівень життя: все це допоможе створити по-справжньому безпечне місце проживання для деревних кенгуру.