На протилежному боці Місяця знайдені незвичайні вулкани: колись вони були активні і визначили знайомий нам вигляд супутника.
Незвичайні вулкани на Місяці вдалося виявити завдяки знімкам, зробленим працюючим в її околицях зондом Lunar Reconnaissance Orbiter. Незвичайність їх полягає в тому, що складені вони не з базальтових порід, якими багата поверхня супутника, а з силікатів. Саме з базальту складаються раніше знайдені на Місяці вулкани - так що виявлення нового їх типу говорить про складне і багате геологічне минуле супутника.
Нагадаємо, що через гравітаційні взаємодії з Землею Місяць залишається весь час звернений до нас однією і тією ж стороною. Зворотна сторона залишалася невидимою і недослідженою до 1959 р., коли її вперше облетів і сфотографував радянський апарат «Місяць-3». У 1998 р. на знімках, зроблених вже американським зондом Lunar Prospector, тут виявилася незвично світла рівнина, розташована між парою ударних кратерів Комптона і Бєлковича. Що містить великі кількості силікатів, вона помітно відрізняється від знаменитих рівнин Місяця - темних, складених з базальту «морів».
Ці знахідки підтвердила і недавня робота зонда LRO, яка, до того ж, показала наявність тут декількох характерних піднесень, які відлогими конусами спускаються до рівнини - місцевих вулканів. Схили ці, очевидно, сформовані лавою, яка колись з місячних надр піднялася прямо під поверхню супутника, де накопичувалася, піднімаючи верхні шари в куполоподібні структури. Подекуди вона виривалася крізь тріщини, призводячи до появи вулканічних утворень меншої величини. Деякі з них згодом обрушилися, від них залишилися такі ж куполоподібні провали-кальдери.
Але найцікавіше, все ж, мінералогія цих вулканів. Спектральні лінії, виявлені при дослідженні області кратерів Комптона і Білковича, можуть відповідати лише вельми вузькому числу мінералів силікатної природи. Переважна більшість відомих нам вулканів на Землі і поза нею - і на цьому тлі вивчена область різко виділяється. Взагалі, вона розташована досить далеко від місць максимальної вулканічної активності, що колись спостерігалася на Місяці, в тому числі і тих, де зустрічаються складені з силікатів освіти.
Для цієї області характерно і досить невелике число ударних кратерів, що може говорити про те, що вулканічна активність тут зберігалася і після того, як в пору своєї молодості Місяць зазнав потужного метеоритного бомбардування. За оцінкою вчених, вік цих вулканів становить не більше 800 млн років - а це означає, що Місяць залишався живим (у геологічному сенсі) як мінімум на 200 млн років довше, ніж досі вважалося.
Про інші таємниці Місяця читайте: «Вниз по кролячій норі».
За інформацією Space.Com