В Америці легендарні седан і універсал Volvo 240 відомі, як іржавий транспорт для перевезення старшокласників, проте давним-давно за сприяння Bertone поважний швед перетворився не тільки на вишукане купе 262С для одіозних клієнтів, але і на лімузин 264 TE, які частенько шпірнали по Берліну.
Східнонімецька верхівка аж до Еріха Хонеккера з одного боку вважала західнонімецькі розкішні автомобілі непридатними для використання в НДР, а з іншого боку намагалася дистанціюватися від «ЗІЛів» і «Чайок», які були в пошані в інших країнах Східного блоку. Таким чином керівництво НДР зазвичай пересувалося на задньому сидінні Volvo 264 TE або розтягнутих Citroen CX.
Автомобілі настільки зрослися з внутрішнім складом Комуністичної партії Східної Німеччини, що Вандліц (передмістя Берліна, де проживали багато представників керівництва НДР) отримав прізвисько «Вольвоград». Після падіння Берлінського муру в 1989 році ці Volvo стали символами надмірності і корупції урядового класу Східної Німеччини.
Самі машини були, по суті, модифікованими версіями стандартного Volvo 264, під капотом якого стояв широко використовуваний PRV V6. 264 TE був на 70 см довшим за стандартний 264, що дозволяло вмістити 6 осіб.
Схожим варіантом був 245T - універсал. Хоча в урядовому автопарку НДР було кілька таких автомобілів, вони в основному використовувалися в якості таксі в аеропортах.
Співпраця Carrozzeria Bertone і Volvo була напрочуд тривалою і насиченою. 262С, його наступник 780 і 264 TE - далеко не єдині моделі, розроблені Bertone для шведської марки. У 1979 році італійці зібрали приголомшливою хетчбек Tundra, який у Швеції визнали занадто новаторським. А ось Citroen не побоявся працювати з цією формою і випустив культовий BX.