Наприкінці 80-х років Oldsmobile намагався струшити з себе пенсіонерський імідж за допомогою рекламної кампанії «Oldsmobile не для вашого дідуся». Не спрацювало. Однак приблизно в цей же час вони випустили на світ футуристичний концепт, який виглядав як ідеальний автомобіль для ваших пра-правнуків.
На жаль, пра-правнуки на ньому не їздять, тому що Oldsmobile давно мертвий...
Кінець 80-х був не найкращою епохою для бренду, але це не привід ігнорувати приголомшливий Aerotech - один з найцікавіших гоночних концептів того десятиліття. Одного разу милю з ходу він пройшов, показавши швидкість 430 км/год. Ось вже дійсно Oldsmobile не для вашого дідуся...
Як же така шалена машина вийшла саме під брендом Oldsmobile (адже у GM в портфоліо було безліч гучних імен)? Все почалося з розробки двигуна Oldsmobile Quad-4. Це був 2,3-літровий 4-циліндровий мотор, чиї 150 л. с. і 217 Нм конкурували з показниками багатьох V6 тієї епохи.
Деякі авторитетний люди з GM побачили тонни потенціалу в двигуні Quad-4 і вирішили довести це самим показним способом: побивши рекорди швидкості! Вони завербували Еда Велберна (відомого нам по блискучій роботі в Cadillac), щоб той спроектував гладкий кузов, здатний вщент розбивати всі рекорди.
Бачте, не кожна нормальна людина може пілотувати машини, розроблені для рекордів швидкості. Це обов'язково повинна бути людина з безперечними пілотажними навичками, з величезними мідними кулями між ніг і переважно з Техасу. Як щодо Гей Джей Фойта?
Quad-4 був хороший, але не можна ж підкорювати такі незбагненні швидкості з таким марнотратним двигуном! Потужність вирішили наростити за допомогою турбо! Центр спадщини GM повідомляє, що в Aerotech використовувалися два Quad-4: версія з однією турбіною потужністю 900 л. с. і версія твін-турбо потужністю 1000 л. с.
Що стосується самого автомобіля, то він виглядав як болід, яким по суті і був: шасі запозичили у March 84C CART, який виграв того року Indianapolis 500. Кузов був виготовлений з вуглеволокна. У Aerotech було три версії: одна з довгим хвостом і дві з коротким.
Що ще робило його особливим? Ну, щоб поїсти на рекорди швидкості, однієї потужності не вистачить. У Aerotech під кузовом знаходилися регульовані панелі, здатні контролювати розподіл притискної сили по всій довжині машини. Це також був один з найбільш аеродинамічних автомобілів в історії.
Всередині він виглядав дивно. Тут мова йшла швидше про кокпіт винищувача F16, ніж про салон автомобіля. У ньому розташовувалися цифрові екрани приладів і проекція на прозорий елемент перед водієм. Цю машину і справді потрібно було пілотувати, а не водити.
Наприкінці серпня 1987 року команда Aerotech вирушила на 7,7-мильний тестовий трек недалеко від Форта-Стоктона (Техас) і побила кілька рекордів, деякі з яких досі не перевершені.
На колі Фойт перевершив показники стримлайнера Mercedes, що трималися з 1979 року, показавши швидкість 414 км/год на «короткохвостом» Aerotech. Міля з ходу, показана Філом Хіллом на стрімлайнері MG в 1959 році, також стала історією: «довгохвостий» Aerotech показав середню швидкість двох спроб 430 км/год (хоча в більш вдалій з двох було показано 448 км/год). На прямих Фойт примудрився розігнатися до 467 км/год. Однозначно машина себе виправдала.
Чи планувалася вона для виробництва? Навряд чи. Автомобілі, призначені для рекордів швидкості, як правило не стають серійними. Quad-4 співслужив свою службу на багатьох Pontiac, Buick і Oldsmobile, але звичайно не в тій моторошно потужній ітерації, про яку ми тут говоримо.
У 1992 році Oldsmobile повернувся у Форт Стоктон з новою версією Aerotech - цього разу укомплектований 4-літровим V8 від Oldsmobile Aurora. За 8 днів він побив 47 рекордів швидкості на далеких дистанціях.
Всі ці машини багаторазово використовувалися на PR-заходах Oldsmobile, але цього виявилося недостатньо, щоб врятувати бренд і переконати молодих людей, що і для повсякденного використання марка Oldsmobile настільки ж крута. Aerotech ж і донині залишаються вельми впливовими проектами в історії найвищих швидкостей.