Детальна інформація про пам'ятки. Опис, фотографії та карта з вказівкою найближчих значущих об'єктів.
Вперше Михайлівський Золотоверхий згадується документально в літописі, де розповідається про те, що князем Святополком Ізяславичем, онуком Ярослава Мудрого, 11 липня 1108 року неподалік від Дмитрівського монастиря і церкви святого Петра був закладений новий храм на честь Св. Архистратига Михаїла. Михайлівський собор отримав назву Золотоверхий тому, що тоді в Києві це була єдина церква, що має золочений купол. Всередині Михайлівський Золотоверхий був оздоблений мозаїкою, мармуром, тут були дорогоцінні образи. У 1103 р. з Константинополя до Михайлівського монастиря були віддані мощі Св. великомучениці Варвари, що стали згодом головною святинею Михайлівського собору. Після смерті, Святополка поховали в храмі, побудованому ім. У 1240 р. під час татаро-монгольської навали Михайлівський собор був розграбований і частково зруйнований.
Протягом століть територія монастиря розширювалася. Велику лепту в розвиток і удосконалення Михайлівського монастиря в різні періоди привнесли українські гетьмани. У 1718 році Б. Хмельницький на особисті кошти оновив на центральному куполі церкви позолоту, гетьман Скоропадський провів облаштування нового іконостаса, а І. Мазепа приніс пожертву монастирю у вигляді панікадилу та срібного ларцу для мощей Св. Варвари.
Протягом усього 19 століття велася активна робота з налагодження монастирських будівель і приведення собору в «благоліпний вигляд». З 1919 р. майно монастиря піддалося націоналізації, а з середини 30-х почалося його руйнування. Кінець 20 століття був ознаменований для собору грандіозною і копіткою роботою з відновлення. Центральна частина Михайлівського собору для богослужінь і відвідувачів була відкрита навесні 2000 р., а на початку 2001 відкрилися його приділи.