Детальна інформація про пам'ятки. Опис, фотографії та карта з вказівкою найближчих значущих об'єктів.
Шахта Шергіна в місті Якутську є унікальною пам'яткою російської історії та науки. Блідий бревеневий зруб з дощатим дахом розташовується в старій частині міста на перетині двох вулиць Кулаківського і Ярославського, у дворі будівлі раніше належав Реальному училищу.
Глибина шахти становить 116,6 м. Ствол шахти Шергіна закріплений суцільним зрубом з листяничних брівен, починаючи від гирла і до глибини 52 м. Точно така ж міцність є на глибині від 73 до 79 м.
Саме тут вперше на землі відбувся вимір від'ємної температури гірських порід на багатометровій глибині. Шахта Шергіна вважається джерелом інструментально отриманих фактичних даних, які підтверджують і доводять наявність вічної мерзлоти.
Основоположник науки про вічну мерзлоту М.І. Сумгін називав це місто колискою мерзлотоведення. Однак спочатку колодязі тут рилися не для наукових цілей, а для пошуків питної води. У XVII ст. з району Нерюнгрі сюди прийшли козаки, які зіткнулися з такою серйозною проблемою, як відсутність цілорічних джерел води через те, що у вічній мерзлоті не було можливості вирити колодязь. Навіть якщо і вдасться прорити колодязь, вода, яка потрапить до нього, відразу замерзає.
Влітку в 1828 р., якутський купець Ф. Шергін прийняв рішення прорити колодязь у дворі свого будинку. Прорив колодязь до глибини понад 30 м Шергін в 1831 р. вирішив припинити подальші роботи, оскільки отримати воду він так і не зміг. Продовжити роботу його переконав адмірал Ф.П. Врангель, пообіцявши купцеві свою матеріальну допомогу. На різних ярусах виритої криниці були встановлені спеціальні термометри, які показували температуру порід. У 1837 р. Шергінська криниця дійшла до глибини понад 116 м. Незабаром імператор Микола I нагородив купця золотою медаллю і подарував йому перстень з діамантом.
Витрачені на риття криниці гроші Шергіну так і ніхто не повернув. Не маючи ніяких коштів, він припинив всі подальші роботи. Доля Кіргора Олексійовича залишилася невідомою. До 40-х рр. ХХ ст. шахту використовували в якості лабораторії для вивчення вічної мерзлоти. У 1942 р. були проведені останні виміри під керівництвом І.Д. Белокрилова.
На сьогоднішній день шахта включена в Державний список нерухомих історичних і культурних пам'яток Якутська, що знаходяться під державною охороною як пам'ятки республіканського значення.