Термін «увеа» використовується для позначення елементів, які формують пігментну тканину ока, а саме реснічне тіло, райдужну оболонку, а також судинну оболонку. Всі ці тканини в свою чергу формують увеальный тракт. Що стосується безпосередньо терміну «увіїт», то під ним ховається цілий ряд патологій, які супроводжуються ураженням тканини увеа. Даного роду захворювання можуть стати причиною повної втрати зору. У більшості випадків даного роду патології вражають людей працездатного віку, при всьому при цьому нерідко вони відзначаються і у дітей, а також літніх людей. У разі якщо поразці піддається райдужна оболонка, тоді на обличчя ірить. Якщо ж захворювання атакує реснітчасте тіло, тоді мова йде про цикліт. І, нарешті, поразка судинної оболонки ока носить назву хородициту. Якщо поразці піддаються відразу ж дві тканини, тоді фахівці комбінують назву. Так, наприклад, під хоритинитом ховається поразка як сітківки, так і судинної оболонки. Іро-циклітом іменують захворювання, що супроводжується запаленням реснітчастого тіла і райдужної оболонки. Якщо у пацієнта спостерігається повне запалення ока, тоді дане явище називають панувеїтом. Відразу ж зазначимо, що виникнення різних форм даного патологічного стану відзначається під впливом досить різноманітних причин. До їх числа можна віднести як проблеми з імунною системою, так і рани, різні форми артриту, інфекційні патології типу сифілісу або туберкульозу, а також хронічні недуги внутрішніх систем і органів. Дуже часто в сучасній медичній практиці зустрічаються випадки такої форми увіита, яка передається від матері плоду ще під час вагітності. Причина криється в токсоплазмі. Під токсоплазмою передбачають паразита, якому властиво мешкати у фекаліях кішок. Спочатку інфікується сама вагітна жінка, після чого інфекція проникає і до плоду. Постановка діагнозу даної патології починається з ретельного огляду хворого, в ході якого фахівець зможе встановити, чи самостійно розвинувся даний недуг або у пацієнта є якесь захворювання, яке стало причиною його розвитку. Нерідко увіїт є однією єдиною ознакою тієї чи іншої патології. Курс терапії основного захворювання часом стає причиною більш сильного погіршення зору. До числа симптомів, яким властиво відзначатися при розвитку увіїта, можна зарахувати плями навколо очей, погіршення зору, надмірну чутливість до світла, больові відчуття навколо очей, а також почервоніння органів зору. Бувають такі випадки, коли ця недуга протягом досить тривалого проміжку часу протікати безсимптомно. У інших же хворих можуть бути відзначені тільки деякі ознаки даної патології. У боротьбі з цією патологією дуже важливо якомога швидше її виявити. Чим раніше буде розпочато курс терапії, тим вище шанси зберегти нормальний зір пацієнта. У разі якщо у дитини є в наявності ревматоїдний артрит, його слід регулярно показувати офтальмологу, оскільки такі діти входять до групи підвищеного ризику розвитку увеита.

Судинній оболонці ока притаманна досить складна будова. До її складу входять три відділи, а саме циліарне тіло, райдужка, а також хоріоїдея. Під хоріоїдеєю ховається сама судинна оболонка. Кожному з усіх цих трьох відділів притаманні свої відмінні риси як у будові, так і у функціональності. Дуже важливо відзначити той факт, що у райдужки є два м'язи. Одна з них відповідає за звуження зіниці, а ось інша за його розширення. Перша здійснює свою функцію завдяки парасимпатичному нерву, друга ж за рахунок симпатичного нерва. Нервові закінчення, розташовані в даній області, є досить чутливими. Кровопостачання райдужки здійснюється за допомогою циліарних судин. Основною її функцією прийнято вважати регулювання світла, яке надходить в око. Його регулювання визначається безпосередньо рівнем освітленості. Виходить, що чим менше світла, тим ширше зіниць, і навпаки. Саме райдужка бере невід'ємну участь як у терморегуляції, так і в акті акомодації, відтоку водянистої рідини і так далі. Якщо говорити про циліарне тіло, то його прийнято вважати залізою секреції, яка виділяється всередині ока. Крім цього дане тіло бере участь і в відтоку вологи. Притаманні йому і багато інших функцій. Так, наприклад, за рахунок циліарного тіла здійснюється регуляція офтальмотонусу. Ця, а також багато інших його функцій визначаються досить складною м'язовою, а також залізистою будовою циліарного тіла. Його іннервація здійснюється як симпатичними, так і парасимпатичними, а також чутливими нервовими закінченнями. Всі сімдесят відростків даного тіла забезпечені своїми нервовими гілочками, а також судинами. За рахунок постійної працездатності даного тіла вдається забезпечити необхідними поживними речовинами як кришталик, так і рогівку, а також склоподібне тіло. І, нарешті, хоріоїдея. Вони беруть участь у харчуванні нейроепітелія сітківки ока. Без неї неможлива і терморегуляція, акомодація, а також відтік внутрішньоочної рідини. Її судини знаходяться в тісному взаємозв'язку з судинами циліарного тіла. Виходить, що всі ці три відділи тісно взаємопов'язані між собою. Слід зазначити ще й той факт, що через те, що нерви даної області є дуже чутливими, будь-які пошкодження або запалення тут же провокують розвиток досить сильних больових відчуттів. Що стосується безпосередньо увіїтів, то в даному випадку варто зазначити, що даного роду патологічні стани можуть розвинутися як у дорослих, так і у дітей. Причин тому предостатньо. Найголовніше пам'ятати про те, що в дитячому віці увіїти найчастіше супроводжуються малопомітними ознаками. Більше того, діти іноді навіть не скаржаться на якийсь дискомфорт або біль, так що батьки можуть зовсім нічого не помітити. При всьому при цьому запальний процес у більшості випадків вражає відразу ж три відділи судинної оболонки. Клінічна картина увіїтів у дорослих набагато страшніша. Дискомфорт в області ока дорослі відчувають практично відразу ж.

Вперше виявити і вивчити таку патологію як передній ентеровірусний увіит вдалося вченим буквально кілька років тому. Саме тоді в певних регіонах Сибіру було відзначено спалах даного патологічного стану, при якому ураження даної недуги зазнали саме діти, причому дуже раннього віку. Насправді всі ентеровірусні патології є досить поширеними на всій земній кулі, причому з року в рік їх чисельність жодним чином не знижується. Їх відмінною особливістю прийнято вважати в найперше поліморфізм клінічних проявів. Саме ентеровіруси стають причиною розвитку як ангіни, так і менінгіту, геморагічного кон'юнктивіту, а також екзантеми. Що стосується безпосередньо ентеровірусного увеїту, то даний патологічний стан викликається певним штамом вірусу під назвою ЕСНО-19. Вражає даний штам, як правило, дітей у віці до року. Відразу ж зазначимо, що в більшості випадків хворіють їм малюки, у яких спостерігається змінений преморбідний стан. Практично у всіх у них ентеровірусна інфекція дає про себе знати при наявності тієї чи іншої основної патології, нерідко інфекційного характеру. У разі інфікування ентеровірусом у дитини практично відразу ж підскакує температура до тридцяти восьми - тридцяти дев'яти градусів, а також з'являються симптоми тієї чи іншої патології верхніх респіраторних шляхів. Нерідко у дітей відзначається і висип, а також збільшення периферичних лімфатичних вузлів. Передній ентеровірусний увіит в таких випадках може виникнути як при підвищеній температурі тіла, так і відразу ж, після того як температура у дитини спаде. Супроводжується увіїт в таких випадках, насамперед, дифузним набряком ендотелію. Перікорнеальна ін'єкція може бути виражена як завгодно. Сила її вираженості визначається як віком дитини, так і її імунітетом. Якщо малюку не більше трьох місяців, тоді дане захворювання в більшості випадків носить досить спокійний перебіг. Явною ознакою переднього увіїта прийнято вважати атрофію пігментного листка райдужної оболонки ока. Спочатку в ньому спостерігаються тільки незначні дефекти, після чого на обличчя повна деструкція пігментного шару. Бувають і такі випадки, коли на тлі даної недуги загальний вид переднього відрізка ока схожий на анірідію. Нерідко на тлі даного патологічного стану виникає і гіпотонія, причому позбавити від неї дитину виявляється досить складно. У деяких дітей через її розвиток відбувалася субатрофія ока. У інших же на тлі гіпотонії вдавалося виявити в плоскій частині реснітчастого тіла запальні фокуси, наділені сіро-жовтим кольором. При передньому ентеровірусному увіїті дуже швидко розвивається і така недуга як катаракта. При катаракті відзначається значне помутніння кришталика ока. Цей процес найчастіше носить серозний характер. Відразу ж відзначимо, що хід його течії може бути як легким, так і дуже важким. При всьому при цьому найбільшій кількості малюків вдається позбутися цієї недуги за півтора - два тижні.

Увеит прийнято вважати досить поширеною патологією, при якій ураженню піддається судинна оболонка очного яблука. Сучасні офтальмологи стверджують, що ця недуга відзначається в їхній практиці в п'яти - семи відсотках випадків. Запалення в даній області відзначається переважно внаслідок порушення обміну речовин, аутоімунних процесів, переохолодження або зниження захисних сил організму. При порушеннях аутоімунних процесів ураженню в більшості випадків піддаються передні відділи судинної сітки. В результаті на обличчя іридоцикліт або ірить. Сучасні фахівці виділяють і так званий генералізований увііт, що супроводжується як помутненням склоподібного тіла, так і формуванням значних змін в області кришталика і рогівки, а також виникненням ексудативних вогнищ в хоріоїдеї. Дуже часто даного роду патологічні стани виникають і на тлі досить різноманітних інфекційних патологій. Це може бути як сифіліс, так і бруцельоз, туберкульоз, а також токсоплазмоз. Їх розвиток може бути спровокований і травмою ока, цукровим діабетом або ревматизмом. Увіїть увіїту ворожнечу Так, дійсно, увіїти можуть бути різними. Всі вони підрозділюються як за своєю течією, так і за характером запального процесу. Якщо класифікувати їх згідно з течією, тоді можна виділити гострі та хронічні форми даної недуги. А ось за характером запального процесу їх підрозділюють на гнійні, серозні, фібринозно-пластичні, геморагічні, а також ексудативні форми. Хронічний рецидивуючий перебіг цих недуг спостерігається приблизно в тридцяти - шістдесяти відсотках випадків. Клінічні симптоми при кожній формі можуть бути досить різноманітними. Досить часто у хворих спостерігається і затяжний перебіг даної недуги, при якому відзначається чергування періодів загострення і ремісії. Клінічна картина цього роду захворювання є такою: спочатку на внутрішній поверхні ендотелії відбувається відкладення преципітатів, тобто білка. Потім весь вміст передньої камери втрачає свою водянисту консистенцію, внаслідок чого воно починає нагадувати желе. Крім цього відзначається також зрощення райдужки з передньою капсулою кришталика. Даного роду явище в більшості випадків є результатом серйозного порушення відтоку внутрішньоочної рідини, що знову таки вкрай небезпечно. Вся справа в тому, що таке зрощення стає причиною виникнення гострої або вторинної глаукоми, що в свою чергу призводить до досить раптового зниження гостроти зору. Такі ж зміни відзначаються і в задніх відділах очного яблука. Підтверджується цей факт помутненням склоподібного тіла. Нерідко відзначається ще й помутнення кришталика в результаті порушення обмінних процесів в даній області, що знову таки робить негативний вплив на якість зору хворого. При кожному черговому загостренні відбувається ще більше порушення структури ока. Варто відзначити і той факт, що в таких випадках порушується не тільки якість зору, але ще й нормальна працездатність як зорового нерва, так і сітківки ока. Нерідко зміни спостерігаються і в інших внутрішніх органах людського організму.