У ході численних клінічних досліджень, які проводяться вже багато десятків років поспіль, вдалося встановити, що аутоімунні патології зустрічаються в сучасній медичній практиці не просто часто, а дуже часто. На тлі зниження захисних сил організму про себе можуть дати знати досить різноманітні патології, в тому числі і гінекологічні захворювання, одним з яких є аутоімунний оофорит. Згідно з наявними даними саме аутоімунний оофорит стає причиною розвитку первинно-яєчникової недостатності. Скажімо більше, цей патологічний стан у сорока - шістдесяти дев "яти відсотках випадків є причиною розвитку та гіпергонадотропної недостатності яєчників, а також у двадцяти - тридцяти відсотках випадків - нормогонадотропної недостатності яєчників. На сьогоднішній день справжній патогенез даного патологічного стану досі залишається до кінця невивченим. Вченим відомий тільки лише той факт, що даний аутоімунний процес в області яєчників приблизно в п'ятдесяти відсотках випадків супроводжується ще якоюсь аутоімунною патологією. Це може бути як цукровий діабет першого типу, так і аутоімунний тиреоїдит, ревматоїдний артрит, тимектомія в анамнезі, аутоімунна недостатність кори надниркових човнів, системна червона вовчанка, перніціозна анемія і так далі. Слід зазначити ще й той факт, що при аутоімунному оофориті у хворої спостерігаються суттєві гістологічні зміни. В даному випадку найчастіше вдається виявити явну інфільтрацію тканин, обумовлену запальним процесом, яка представлена не тільки плазмоцидами, але і лімфоцитами, а також еозинофілами. Про те, що при даній патології має місце бути деструкція тканин, сигналізує і наявність Т-клітин в запальному інфільтраті. Виявити наявність аутоімунного оофориту вдається за допомогою гістологічного, а також імуногістологічного методів діагностики. Використовується в даному випадку і метод виявлення циркулюючих антиоваріальних антитіл. Найточнішим з них прийнято вважати саме гістологічний метод. Саме з його допомогою вдається виявити специфічну клітинну відповідь. У будь-якому випадку діагноз даного захворювання ніколи не ставиться на основі результатів одного єдиного методу діагностики. У всіх випадках фахівці вдаються до допомоги хоча б двох методів. Що стосується терапії аутоімунного оофориту, то в даному випадку використовуються як глюкокортикостероїдні препарати, так і антиестрогенні засоби, а також багато інших медикаментів. Жодного разу вчені заявляли і про те, що в боротьбі з цією патологією на найбільш ранніх етапах її розвитку доречно використовувати комбіновані естрогени, оскільки їм властиво пригальмовувати зростання домінантного фолікули. В результаті, відзначається зменшення і аутоантигенної стимуляції. Насамкінець зазначимо, що впоратися з цим захворюванням вдається тільки дуже сильним жінкам, оскільки курс його терапії вимагає підвищеної терплячості і надмірної старанності. Попри це позбутися його все ж можна.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND