Синдром або хворобу Жильбера прийнято вважати доброякісною гіпербілірубінемією, тобто патологією, яка є наслідком генетичного порушення процесу білірубінового обміну. Дане захворювання супроводжується холестазом, змінами працездатності печінки, що перемежається жовтяницею, а також явними ознаками руйнування червоних кров'яних тілець. Дане захворювання дуже часто іменують також терміном «жовтяниця» і все тому, що головною його ознакою є жовтушність кожного покриву, а також слизових оболонок. Ще в двадцятому столітті вчені все ніяк не могли визначитися з назвою даного генетичного синдрому. Незважаючи на численні дискусії з цього приводу, цю недугу назвали на честь Августина Жильбера - французького терапевта, який став першою людиною, якій вдалося описати цю патологію. Що стосується діагностики даного захворювання, то в даному випадку особливо важливо виявлення в сироватки крові надмірної кількості білірубіну. Особливо швидко даний факт вдається виявити шляхом проведення проби з голодуванням. Хворому рекомендують не їсти протягом двох діб, після чого береться аналіз. Збільшення рівня білірубіну в сироватці крові вдвічі і більше прийнято вважати явною ознакою наявності синдрому Жильбера. Існують й інші діагностичні дослідження, які можуть бути використані в даному конкретному випадку. Це і комп'ютерна томографія печінки, і ультразвукове дослідження даного органу, і пункційна біопсія, і визначення ферментів печінки в крові, і так далі.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND