Якщо говорити про входження синюхи в наукову медицину, то вперше це сталося ще в тридцяті роки минулого століття. Дана рослина була включена до складу інших медичних препаратів всесоюзним інститутом лікарських рослин. Члени даного інституту проводили численні експедиції, в ході яких їм вдалося встановити, що даній рослині притаманні численні корисні властивості, допомогою яких слід скористатися в обов'язковому порядку. Ними було виявлено не тільки гіпотензивну, а й відхаркувальну, антисклеротичну, а також седативну дію цієї рослини. Вже в тисяча дев'ятсот тридцять другому році професор М. Н. Варлаков, який працював на той момент в Томському медичному інституті, запропонував включити синюху в державну фармакопію. Він підтвердив той факт, що цю рослину можна використовувати в боротьбі відразу ж з кількома захворюваннями, саме тому вона дійсно заслуговує на увагу з боку фармакопеї та медицини. Більш того, цю рослину вирішили включити в дані області ще й тому, що вона є досить поширеною. Отже, воно завжди буде іметься в достатку. Раніше існували навіть дикі види цієї рослини. На сьогоднішній день їх вже не зустрінеш, але це не заважає включати синюху до складу різних фармацевтичних засобів, які в подальшому здійснюють терапію численних досить поширених патологій. Особливо популярними в сучасній фармакології прийнято вважати таблетки сухого екстракту коренів даної рослини.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND