1. Внутрішньовенне введення озонованого фізіологічного розчину. Використання цього методу тягне за собою довгий процес взаємодії озону з внутрішнім середовищем людини. Концентрація озону тут дуже маленька. Методика дозволяє використовувати потужні каталітичні, окислювальні властивості озону. Тому цей спосіб лікування є найбільш ефективним. Існує два варіанти виконання даної процедури - з припиненням барботування на час введення розчину (доза озону, отримана за півгодини дорівнює 67% від дози процедури з безперервним барботуванням) і введення на тлі постійного барботування (тут розчин зберігає свою насиченість протягом всієї процедури). 2. Внутрішньокожні та підшкірні ін'єкції озонокислородної суміші. Для цього методу озонотерапії необхідний шприц, обсягом 20 мл, який заповнюється озон - кисневою сумішшю, а концентрація озону становить 5-15 мг/л. Отриману суміш вводять підшкірно або внутрішньошкірно навколо великих суглобів, в біологічно активні крапки або в больові крапки вздовж усього хребта. 3. Мала аутогемотерапія з озоном. При використанні цієї методики лікар знаходить ліктьову вену і бере з неї від 5 до 15 мл крові. Потім у цей шприц додають озон - кисневу суміш і вводять внутрішньомишечно в область сідниці. Цей метод привабливий тим, що тут легко припустити необхідну дозу озону 4. Велика аутогемотерапія з озоном. Існує певний резервуар з ^ агулянтами, в який вводять озоно-кисневу газову суміш, раніше зробивши забір з венозної крові. Отриману суміш вводять внутрішньовенно-крапельно.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND