Як тільки пацієнту ставлять діагноз синдрому Кушинга, йому в найперше прописують інгібітори стероїдогенезу в особі аміноглютетиміда і хлодитана. Тим хворим, яким прописують протонотерапію на область гіпофізу, доводиться приймати даного роду медикаменти протягом досить тривалого проміжку часу. Часом курс лікування даними лікарськими препаратами триває більше року. Тривалість лікування цими засобами безпосередньо залежить від розвитку ефекту тієї самої протонотерапії. У разі транссфеноїдального вилучення кортитропіноми гіпофізу прогноз найчастіше сприятливий. Так, наприклад, даний метод терапії дозволяє реабілітуватися приблизно дев'яносто відсоткам хворих. Найчастіше після аденомектомії у пацієнтів виникає транзиторний гіпокортицизм, що зберігається від трьох - чотирьох до дванадцяти місяців. Що ж стосується протонотерапії, то її проводять тільки тим пацієнтам, у яких не вдалося виявити аденному гіпофіза. Повторний розвиток цього синдрому після протонотерапії можливий тільки через дев'ять - дванадцять місяців після завершення лікування. Що стосується терапії даної патології за допомогою двосторонньої адреналектомії, то в даному випадку відразу ж варто зазначити, що цей метод лікування намагаються використовувати тільки у вкрай рідкісних випадках. Пояснюється це тим, що він найчастіше провокує розвиток ще й синдрому Нельсона. А ось за допомогою односторонньої адреналектомії вдається незначно, але все зменшити силу прояву гіперкортицизму. Прогноз лікування цим методом безпосередньо визначається як місцем розташування, так і поширеністю пухлинного новоутворення. Якщо метастази поширені, тоді повного лікування домогтися буде неможливо. Симптоматичне лікування передбачає використання калію, медикаментів проти остеопорозу, гіпотензивних медикаментів, а також препаратів, призначених для зниження рівня цукру. У будь-якому випадку всі необхідні препарати, а також рекомендації при наявності синдрому Кушинга хворий отримує на консультації фахівця. У разі якщо хворі на цей синдром проходять неадекватне лікування, тоді приблизно тридцять - п'ятдесят відсотків з них помирають протягом перших п'яти років. Більш сприятливий прогнозом можна порадувати тих пацієнтів, у яких даний синдром виник на тлі доброякісної кортикостероми. Найчастіше у таких хворих продовжує нормально функціонувати хоча б один наднирковий. Відзначається це приблизно у вісімдесяти відсотках випадків. В інших двадцяти відсотках випадків вдається зберегти нормальне функціонування відразу ж двох надниркових. У більшості випадків хворим повністю позбутися цієї недуги тільки при своєчасно розпочатому лікуванні. Якщо ж у пацієнтів розвивається еукортицизм, тоді їм доводиться протягом тривалого проміжку часу вести боротьбу з такими ускладненнями синдрому Кушинга як остеопороз, цукровий діабет, дистрофія і так далі. Далеко не найсприятливіший прогноз чекає пацієнтів з ектопованим АКТГ-синдромом або поширеним метастазуванням злоякісної кортикостероми. У разі наявності злоякісної кортикостероми приблизно двадцять - двадцять п'ять відсотків хворих помирають протягом п'яти років. Середня тривалість життя людей, які страждають від синдрому Кушинга, становить чотирнадцять місяців.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND