Хворобу Уіппла іменують також ліподістрофією інтестинальною. Під даною патологією ховається досить рідкісна недуга, при розвитку якої особливо сильно страждає тонка кишка. Вперше цей патологічний стан вдалося описати лікарю Сполучених Штатів Америки на ім'я Уіппл. Сталося це в тисяча дев'ятсот сьомому році. Відразу ж зазначимо, що етіологія цієї патології досі залишається таємницею. Вчені припускають, що вона, швидше за все, виникає внаслідок впливу певних бактерій, яким властиво атакувати слизову оболонку тонкої кишки. Існує думка, що в даному випадку всьому виною анаеробна корінебактерія. Даній бактерії властиво дуже швидко розмножуватися і також непомітно зникати. Проникаючи в кров людини, ця бактерія негативно впливає, перш за все, на імунну систему. У патогенезі провідне місце займає малабсорбція, яка виникає внаслідок цілого ряду факторів. До числа таких факторів можна віднести як ураження регіональних лімфатичних вузлів, так і пряме ураження бацилами епітелію, а також інфільтрацію власної платівки слизової оболонки макрофагами і так далі. Всі ці фактори не дають можливості харчовим ферментам транспортуватися не тільки в лімфатичні, але в кровоносні судини. Що стосується ознак хвороби Уіппла, то вони визначаються як стадією даної патології, так і ступенем ураження тих чи інших внутрішніх органів. Якщо говорити про найчастіші ознаки даної недуги, то до них можна віднести як поліартрит, так і підвищення температури тіла, малабсорбцію, анемію, лімфаденопатію. Плюс до всього у хворих відзначається ще й п'яти - десятикратний світлий стілець. Крім того, що кал найчастіше є світлим і сірим, у ньому міститься ще й слиз, а також домішки крові. Практично завжди йому притаманний досить різкий неприємний запах. Внаслідок малабсорбції та анорексії цілком можливий розвиток ще й кахексії. Своїми симптомами дане захворювання дуже сильно нагадує ознаки хвороби Аддісона. Досить часто ця патологія стає причиною розвитку ще й міокардиту, полісерозиту, ендокардиту, а також перикардиту. Сучасні фахівці виділяють дві фази течії даної недуги - це поліартритична і гастроінтестинальна фаза. Світлий сірий кал спостерігається якраз таки при гастроінтестинальній фазі. Виявити цю патологію вдається за допомогою аспіраційної біопсії тонкої кишки. Саме це дослідження допомагає виявити особливі бацили і досить великі зернисті макрофаги. Під час лабораторних досліджень встановлюють і досить стійку гіпохромну, а також залізодефіцитну анемію. Нерідко вдається виявити і лейкоцитоз з нейтрофілією. Тест з D-ксилозою в таких випадках завжди показує позитивний результат. Якщо говорити про лікування даного патологічного стану, то воно передбачає використання антибіотичних медикаментів типу тетрацикліну, пеніциліну, олеандоміцинв, еритроміцину та деяких інших. Курс терапії даної патології досить тривалий. Він може зайняти від шести до десяти місяців. У разі якщо антибіотики належного терапевтичного ефекту не надають, на зміну їм приходять кортикостероїди.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND