Що робити при запаленні сигмовидної кишки? До якого лікаря звертатися, як лікуватися, якщо почалося запалення сигмовидної кишки

Чим вище за рівнем технічного та соціального розвитку знаходиться країна, тим вища в ній захворюваність різними патологіями шлунково-кишкового тракту. Парадоксально, але факт. У наш час гастрити, запалення кишечника стають свого роду варіантом норми. Однак те, що хворіють всі, ще не означає норми.

Одним з найбільш поширених захворювань, майже нарівні з гастритом, виступає запалення сигмідної кишки. У медичній практиці ураження слизової сигмідної кишки отримало назву сигмоїдита.

Напевно багато хто хоча б раз у житті відчували болі лівої підвздошної області, симптоми розладу травлення, дискомфорт. Але мало хто звертав на це увагу. А між тим, це і є сигмоїдит.

Така невинна на перший погляд патологія зовсім не така проста, як здається. Сигмоїдить загрожує розвитком безлічі важких ускладнень, підвищує ризик онкології в молодому віці, часто переходить у хронічну форму.

Пускати на самоплив таку патологію не можна. Щоб зорієнтуватися в ситуації важливо знати ворога в обличчя.

Запалення сигмовидної кишки: причини

За статистикою, сигмоїдит знаходиться в лідерах серед причин звернень до лікаря-гастроентеролога. Однак причини розвитку запалення сигмовидної кишки різнорідні і численні.

Серед найбільш поширених:

• Аліментарні причини. Говорячи іншою мовою, порушення харчування. Сигмоїдит аліментарного походження - справжній бич офісних працівників і взагалі зайнятих людей. Згідно з даними медичної статистики, до 85% всіх звернень до фахівця з приводу запалення сигмовидної кишки припадає на цю форму хвороби. Сигмоїдит розвивається у людей, які зловживають смаженою, жирною, солоною, копченою їжею. Однак переважання в раціоні тварин жирів не так помітно, якщо людина вживає достатню кількість клітковини. Тому мова йде ще й про дефіцит грубих харчових волокон у раціоні.
• Інфекційні причини. Сигмоїдит інфекційного походження розвивається після вживання інфікованої їжі. Збудники хвороби - шигели і сальмонели.
• Аутоімунні патології. Неспецифічний виразковий коліт і хвороба Крона зустрічаються не так часто, але, тим не менш, викликають найбільш важкі ураження сигмовідної кишки хронічної течії. В основі розвитку цих захворювань лежить імунна реакція, коли імунітет приймає клітини слизової кишечника за збудників інфекцій і прагне їх знищити.
• Дисбактеріоз нерідко стає причиною хронічного запалення сигмовидної кишки. При розвитку дисбактеріозу умовно-патогенна мікрофлора переважає над корисною. Виникають різні пептичні явища і запалення.
• Ішемія. Брак кровопостачання стінок органу може стати причиною запалення сигмовидної кишки. Частіше ця проблема спостерігається у тучних малорухливих людей та осіб старшого віку з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.
• Радіаційне ураження. Зі зрозумілих причин зустрічається нечасто. У групі ризику перебувають працівники АЕС, службовці підводних човнів тощо.

У такому різноманітті причин неможливо розібратися самостійно.

Запалення сигмовидної кишки: симптоми

Запалення сигмідної кишки характеризується масою симптомів. Конкретні прояви залежать від двох факторів: джерела захворювання, характеру процесу. Гострий сигмоїдит проявляється яскравіше, хронічний протікає зі змащеною клінічною картиною.

Весь комплекс симптомів слід розглядати невідривно від форми хвороби.

Сигмоїдит інфекційного походження

Симптоматика проявляється на 3-4 день з моменту проникнення збудника. Перші симптоми проявляються на 4 годину - 2 день. У цей момент хворобу можна сплутати з гастроентеритом, оскільки прояви характерні:

• Нудота.
• Блювота.
• Болі в надмірній області.

Починаючи з третього дня, до вже наявних додаються нові симптоми запалення сигмідної кишки:

• Болісний пронос. Частота дефекацій сягає 15-20 разів і більше. Часом хворі відвідують туалет кілька разів на годину.
• Помилкові позиви до дефекації. Тенезми характерні саме для поразки товстого кишечника. В результаті відвідування туалету, після кожного хибного позиву не виділяється або нічого, або незначна кількість жовтуватої суті.
• Домішки стрічкової двері або явної крові в стільці.
• Болі в лівій підвздошній області (на два пальці вище і лівіше лобкової області).
• Підйом температури.

По подібному симптоматичному комплексу сигмоїдит інфекційного походження досить просто виявити навіть самостійно. Але без медичної допомоги не обійтися. Без належного лікування інфекційний сигмоїдит може тривати роками, з частими рецидивами. При цьому кожен рецидив супроводжується типовою клінічною картиною: у всій красі повертаються симптоми.

Сигмоїдит на тлі дисбактеріозу

Симптоматика прямо протилежна. Як і при інфекційній формі спостерігаються болі в лівій підвздошній області, дискомфорт, почуття розпирання. Однак поноси відсутні.

Найбільш часто таке запалення сигмовидної кишки супроводжується запорами. Або чергуванням запорів і поносів. Безперервний пронос свідчить про супутню гельмінтозну поразку.

Клініка протікає змазано, в деяких випадках прояви настільки мізерні, що пацієнт не звертає на них уваги. Між тим, це дуже небезпечно. Сигмоїдит з плином часу може призвести до атрофії слизової кишечника.

Якщо патологічний процес захоплює ще й пряму кишку, спостерігаються прояви спастичного запору (овечий кал та ін.).

Сигмоїдит аутоімунного походження

Провідними симптомами цих форм запалення сигмідної кишки є:

• Головний біль.
• Слабкість.
• Відсутність апетиту.
• Болі в животі перед актом дефекації, які слабшають після відвідування туалету.
• Підйом температури до рівня 37.3-38 градусів.
• Спрага.

Конкретна симптоматика залежить від тяжкості ураження.

Аліментарний сигмоїдит

Симптоматика слабо виражена. Як правило, прояви схожі з проявами запалення кишки на тлі дисбактеріозу.

Запалення сигмовидної кишки: діагностика

Діагностичні заходи при запаленні сигмовидної кишки різноманітні, оскільки причин, що викликають захворювання, існує чимало. Перше, що повинен зробити пацієнт, звернутися до лікаря-гастроентеролога. Він спеціалізується на проблемах шлунково-кишкового тракту.

Діагностика запалення сигмовідної кишки полягає в наступному:

• Проведення первинного огляду. Включає в себе збір анамнезу (усне опитування) і фізикальне дослідження (пальпація). Грамотний лікар вже на цій стадії може запідозрити сигмоїдит.
• Лабораторне дослідження кала. Копрограма необхідна, оскільки дозволяє оцінити роботу кишківника, виявити інфекційне ураження, дисбактеріоз.
• Біохімічне дослідження крові. Дозволяє оцінити ступінь всмоктування деяких речовин з кишечника в кров.
• Ректороманоскопія. Інформативний і доступний спосіб візуальної оцінки слизової сигмовідної кишки.
• Колоноскопія. Застосовується рідше, однак дозволяє оцінити весь товстий кишечник цілком.

Як правило, при запаленні сигмовидної кишки для діагностики достатньо лабораторних досліджень. Все ж часом без інвазивних маніпуляцій, на кшталт ректороманоскопії не обійтися. Це досить неприємний, але необхідний елемент обстеження.

Запалення сигмовидної кишки: лікування

У лікуванні такої нав'язливої патології застосовується два методи: прийом препаратів і дієта.

Харчування хворого має бути дробовим і ретельно вивіреним. З раціону виключається все жирне, солоне, гостре, копчене. Овочі, фрукти, нежирні сорти м'яса, хліб, нежирні кисломолочні продукти, ось що повинно переважати в дієтичному харчуванні пацієнта.

Приймати їжу потрібно невеликими порціями, 5-6 разів на день. Нема чого навантажувати і без того роздратований кишківник.

Препарати для лікування запалення сигмовидної кишки призначаються, виходячи з конкретного випадку:

• Спазмолітики. Застосовуються для зняття болю і спазму гладкої мускулатури кишечника.
• Анальгетики. Вони ж болезаспокійливі препарати. Часто їх призначають у комплексі зі спазмолітиками.
• Антибактеріальні препарати. Використовуються при інфекційній природі сигмоїдиту.
• Імунодепресанти. Їхнє завдання - послабити імунну реакцію у хворих на аутоімунні патології.
• Антигістамінні. У рідкісних випадках сигмоїдит може бути спровокований алергією. Антигістамінні згладжують алергічну реакцію.
• Протизапальні засоби.
• Препарати проти глист.
• Слабкі. Призначаються в найважчих випадках. Як правило, нормалізація стільця досягається дієтою.
• Пробіотики. Покликані відновити нормальну мікрофлору.

У сукупності ці препарати застосовуються для лікування запалення сигмовидної кишки будь-якого походження.

Сигмоїдит - небезпечне, але тихе захворювання. У більшості випадків воно протікає з мінімальною симптоматикою.