Пересадка старих клітин може бути небезпечна для реципієнта, навіть якщо він так само старий, як і донор. До такого висновку прийшли вчені після трансплантації стовбурових клітин літнім мишам від молодих і літніх сородичів. Навіть невеликої кількості зістарілих клітин у трансплантаті виявилося достатньо, щоб у реципієнтів знизилася фізична активність. Ймовірно, подібні ускладнення можуть чекати і літніх людей, які вирішать лікуватися власними стовбуровими клітинами. Роботу опубліковано в журналі.
З віком в організмі тварини копляться клітини, які під дією зовнішніх або внутрішніх стресів перетворилися на старі (хоча правильніше їх називати сенесцентними). Вони не тільки перестають виконувати свої колишні функції, а й обзаводяться новими - наприклад, виділяють у тканину провоспальні білки. Під їх дією навколишні клітини теж можуть перетворитися на сенесцентні - і на клітинному рівні старість виявляється заразною.
Таким чином, давно стало зрозуміло, що пересадка клітин від старих тварин молодим, швидше за все, ні до чого доброго не призведе, а тільки прискорить старіння реципієнтів. Але як бути з пересадкою клітин від старих тварин їх же одноліткам? Це питання набагато більш актуальне, тому що саме так сучасна медицина пропонує лікувати багато вікових хвороб: забирати стовбурові клітини у літнього пацієнта, розмножувати їх і підсаджувати назад, наприклад, у зруйнований суглоб.
Вчені під керівництвом Джеймса Кіркленда (James Kirkland) і Мін Сюй (Ming Xu) з клініки Мейо в Рочестері перевірили, що відбувається зі стовбуровими клітинами, якщо їх пересадити від однієї літньої миші іншої. Для цього вони взяли в якості донорів групу старих мишей (28-31 місяців) і молодих мишей (6-7 місяців), забрали у них приблизно мільйон стовбурових клітин жирової тканини (як відомо з попередніх робіт, цього достатньо, щоб викликати старість у сусідів по тканині) і пересадили літнім мишам (20 місяців).
Через 4-6 тижнів вчені виміряли загальне здоров'я тварин (вага, поглинання їжі і денну активність), а також їх витривалість (максимальну швидкість бігу, силу хвата і тривалість бігу в колесі). Виявилося, що у тих, хто отримав порцію молодих клітин, фізіологічні показники практично не змінилися. У тих же, кому дісталися старі клітини, просіли відразу кілька параметрів фізичного здоров'я: максимальна швидкість, сила захоплення, час віса на дроті і щоденна активність.
Проте навіть у старих тварин, далеко не всі клітини в тканині перетворюються на сенесцентні. Щоб підтвердити, що саме вони вплинули на здоров'я літніх реципієнтів, дослідники виділили кілька тисяч стовбурових клітин з жирової тканини молодих і літніх донорів і порівняли набір генів, які в них працюють. Виявилося, що, судячи зі стандартних маркерів сенесцентних клітин, у молодих донорів вони становлять приблизно 3 відсотки стовбурових клітин тканини, а у старих - 8,9 відсотка.
Експеримент, який поставили вчені, звичайно, відрізняється від того, що літнім людям, можливо, належить пройти в клініках - щонайменше тим, що автори роботи пересаджували клітини між тваринами, а не від донора самому собі. Проте сам факт того, що навіть невелика кількість сенесцентних клітин (не мільйон, як у попередніх роботах, а 9 відсотків від мільйона, тобто сотня тисяч) здатні погіршити фізичне здоров'я мишей, говорить про те, що і у людей можливі непередбачені наслідки терапії власними стовбуровими клітинами.
Раніше ми розповідали про те, що препарати, націлені на боротьбу зі старими клітинами, вже проходять клінічні випробування, а також про інші способи перешкоджати старінню клітин - наприклад, репрограмувати їх прямо всередині організму. Також ми писали про те, що «заразитися» старістю можна не тільки при прямій пересадці клітин, але й опосередковано - в тому числі, якщо з'їсти свого старого сородича або хоча б зроблений з нього екстракт.