Мабуть, немає в світі людини, яка б не знала про те, що вода володіє розумом. Вода, ймовірно, - наймогутніший винахід Великої Природи, вона мати всього живого, без неї існування як таке просто неможливо. Вчені навіть не намагалися розгадати її головні таємниці - здатність трансформуватися з рідкого стану в тверду або газоподібну залежно від температурних умов, і потім знову повертатися у вихідну (рідку) властивість при нормалізації зовнішніх умов, при цьому не покращуючи свого якісного складу.
Величезні акваторії морів і океанів на планеті - це, поза сумнівом, особливі умови для підтримки життя на Землі, тим більше враховуючи різність її складу: в морях і океанах вона солона, в річках - прісна. Можна навіть припустити, чому так. Вода морів і океанів, якби була прісною, то, не маючи рухової можливості, вона неодмінно б цвіла (ну як прісна в застійному положенні), отже, прісна вода живе в русі, солона - в спокої. Чому - не знаємо, але ж це так. Цілком ймовірно, прісна створена для підтримки життя всього живого, а солона - для підтримки повітряного балансу за рахунок можливості її випаровування, бо повітря - найголовніша енергія життя, без якої жодна жива істота, наділена легенями, не може обходитися і однієї хвилини. Вченими доведено наявність розуму у воді. Розумність води - це своєрідні її реакції на отримувану ззовні (тобто від людини) інформацію. На позитивну (слів, думок, дій і навіть музику) вона відповідає максимальною працездатністю, на негативну в будь-якому її прояві - реакцією загальмованої властивості з працездатністю значно ослабленої дії (дослідження Мосару Емото). Людина, як відомо, на 75% складається з води, немовлята взагалі водяні на 95%. Тобто ми насправді - судини, наповнені водними зважами різного складу (кров, лімфа, слиз тощо). Адже це теж задумка Великої Природи, як і те, що всі ці зважі мають всі ті ж властивості базової розумності води. Вода, яка у вигляді дощу ллється з небес, природно також володіє всіма якостями, якими володіють води річок і морів. Значить, там, нагорі, вона, перетворюючись на воду з повітря (за певних умов), відразу ж вбирає в себе властивості розумності. Крім того, дощова вода володіє дивовижною м'якістю - недарма раніше її спеціально збирали для прання і миття голови. Тобто води всіх водойм (і осіб у тому числі) мають єдині якості розумності. Але чому один різновид розумності не може домовитися з іншою розумністю? Адже інакше, як розуміти все те, що зараз (серпень 2013) діється на Далекому Сході і в Китаї, маючи на увазі величезні за своєю масштабністю затоплення водою значних територій. Причому рівень води піднявся до позначок, що перевищують 750 см від рівня стабільності. Кажуть, що подібне явище в цих краях, але значно в меншому обсязі, спостерігалося більше ста років тому. Ми всі називаємо це розгулом стихії, аномалією природних явищ або взагалі свавіллям. Тобто однозначно стверджуємо, що винна вона - Мати-Природа, на яку ми ніяк не можемо знайти управу. Які руйнування вона принесла з собою, які жертви, які страждання! Тобто виходить так, що ми, визнаючи слідства (стихію, що розбушувалася), не хочемо пошукати причини виникнення цих непорозумінь. Ніхто з цього приводу навіть не обмовився слівцем - а чому все це може траплятися. А можливо, вся справа в іншому - розум, що знаходиться в людській водній частині, не зміг проявити себе належним чином у відповідності з розумом планетарного масштабу і, зокрема, з розумом води того регіону. Згідно з одним із законів Природи, подібні енергії притягуються один до одного і відкидають енергетику протилежної якості. Можливо, ми тут, як кажуть, «не зійшлися характерами». Адже людина, вважаючи себе господарем вже якщо не всього світу, то Землі беззастережно, не питала Природу і, зокрема, наприклад, при будівництві величезних гідростанцій на сибірських річках, - чи затишно буде їй, воді, і всьому живому в ній в цих тюремних умовах. Чи буде можливість рибі підніматися на нерест у верхів'я річок, чи не порушуємо ми екологію регіону?Ми живемо за негласним законом - відніми у Природи все, що вона має, інакше не станеш багатшим (вугіллям, газом, корисними копалинами, лісом, живністю). Примітивність мислення, що виражається в інстинкті: мало, хочу ще, хочу більше. Але чим більше відбираємо у неї, тим менше у Природи залишається, це раз, і, по-друге, вона просто не встигає за нашою ненажерливістю відновлювати втрачені властивості, обсяги, ресурси. Багато хто заперечить - а як розвивати економіку, не руйнуючи Природу, це, мовляв, неможливо. Але ж вже зрозуміло, що ми рубаємо сук, на якому сидимо. Ми живемо у світі незадіяних чудес. Це і можливості використання вітрової енергії, сонячної, біологічної. Більше ста років тому великий винахідник Ніколя Тесла їздив на автомобілі, що працює на водяному двигуні (тобто знову-таки на енергії води). Та чи мало можливостей, але спочатку треба зрозуміти свою не тільки причетність, а вбудованість людського організму в планетарну систему. Людина, займи своє місце в Природі - цей заклик актуальний зараз як ніколи. Адже не виключено, що планетарний розум тими самими аномальними явищами намагається змусити прокинутися людський розум, бо зараз ми в своїй більшості живемо розумом, тим самим, якому всього не вистачає, і він готовий штовхати свого господаря на будь-які хитрощі для досягнення матеріальних або егоїстичних цілей. Але налагодження будь-яких втрачених відносин починається з визнання своєї провини тією стороною, яка і провокувала всі ці непорозуміння. Якщо ми своїм підступним від струсу стихії розумом спробуємо зрозуміти дії Природи, а, як відомо, безпричинних дій не буває в принципі, принісши їй свої щирі покаяння, і будемо вчитися по-новому жити, ні, не господарями, а синами Матері-Природи, то подібних аномалій просто не має права бути. Недарма святість води відкривається тільки для тих людей, які 19 січня опускають свою гординю до рівня усвідомлення її розумності.