Розум і тіло єдині?

У рамках дискусії про те, що первинно, матерія або розум, ДНК можна розглядати кількома способами.

Матерія первинна. Ваша ДНК визначає ваш характер у поєднанні із зовнішнім впливом або набутою поведінкою, які в свою чергу також є скоріше проявом фізичної реальності навколо вас, ніж дією вашого особистого розуму.


Розум первинний. Ви свідомо вирішуєте, які риси характеру з ваших генів активувати. Як ви будете розглядати ваше життя, і який спосіб життя виберете, впливає на вашу ДНК.

Обидва ці твердження вірні. Дослідження ДНК показують, наскільки сильний зв'язок між матерією і розумом ― вашим розумом і організмом.

Можливо, деякі чули термін «епігенетика». Це область досліджень, яка вивчає зовнішній вплив на генетику (epi в перекладі з грецької означає поза). ДНК складається з багатьох генів ― основних фізичних одиниць, що відповідають за передачу спадкових характеристик. Які саме гени будуть активовані, залежить від ряду факторів ― середовища, в якому ви живете, вашого сприйняття середовища, способу життя і життєвого досвіду ваших найближчих предків.

Життєвий досвід залишає відбиток на генах

Поведінкова епігенетика виявила, що події, пережиті людьми в житті, можуть залишати «шрами» на їхніх генах, і вони можуть передатися подальшим поколінням.

У статті журналу Discover це описано наступним чином: "Євреї, чиї пра-прадідусі і пра-пра-бабусі пережили погроми в Російській імперії; китайці, чиї предки пройшли через жахи «культурної революції»; молоді іммігранти з Африки, чиї батьки пережили етнічні конфлікти; люди будь-якої національності, які виросли у батьків-алкоголіків або батьків, схильних до насильства ― всі вони несуть в собі не тільки спогади... Наш досвід і досвід наших предків нікуди не зникає, навіть якщо він був забутий. Він стає частиною нас на молекулярному рівні ".

Будь-який досвід, як позитивний, так і негативний, залишає свій слід.


У даному випадку матерія впливає на розум ― зовнішні фактори породжують стрес або, навпаки, відчуття любові і захищеності. Але стан розуму людини також впливає на матерію ― на її гени.

Нащадки перебувають під впливом генетичних «шрамів». Але вони можуть зробити свій вибір у житті, який призведе до певного досвіду, позитивного або негативного, і залишить слід на подальшому поколінні.

Вправи впливають на генетику

Їжа та хімічні речовини, яких ми зазнаємо, можуть вплинути на активацію певних генів. Каролінський інститут у Стокгольмі провів дослідження, щоб з'ясувати, чи володіють вправи схожим ефектом.

Вони виявили, що фізичні вправи призводять до великої кількості змін у деяких частинах геному, в основному в тих, які відповідають за метаболізм, інсулінову реакцію і м'язове здоров'я.

Мален Ліндхольм, одна з науковців, сказала: "Завдяки тренуванням на витривалість, які доступні для більшості людей і не вимагають великих фінансових витрат, ми можемо викликати зміни, що впливають на роботу наших генів, знайти здорові і більш функціональні м'язи. Це поліпшить якість нашого життя ".

Важлива причина зберігати позитивний настрій

Брюс Ліптон, біолог, який вивчає стовбурові клітини, у відеопрезентації і своїй книзі «Біологія віри» пояснює, як кожна клітина сприймає зовнішні подразники. Під дією подразників з її ядра для використання відбираються окремі гени ― гени, необхідні для реакції на дане зовнішнє середовище.

Якщо немає сприйняття, ДНК залишається неактивною.


"Гени не активізуються самі по собі... вони не можуть самі керувати собою, ― каже Ліптон, ― якщо клітку відрізати від впливу зовнішнього середовища, вона нічого не зможе зробити. Життя залежить від того, як клітина відповідає на навколишнє середовище ".

Крім того, з точки зору Ліптона сприйняття істоти на зовнішнє середовище виконує роль фільтра між реальним навколишнім середовищем і біологічною реакцією на нього.

"Сприйняття переписує гени, ― вважає Ліптон, ― позитивні думки сприяють зростанню або активують пов'язані зі зростанням гени. Негативні думки (особливо страх або неприязнь) стимулюють реакцію захисту ― реакцію боротьби або втечі, яка перешкоджає зростанню.

Розум впливає на матерію під час внутрішньоутробного розвитку

Ліптон та інші вчені вважають, що існує зв'язок між почуттями матері (любов, страх, щастя або стрес) і фізичним розвитком ембріона в її утробі.

«Визнання ролі навколишнього середовища під час пренатального розвитку у виникненні хвороб змушує переглянути ідею про генетичну схильність», ― говорить Ліптон.


І знову позитивні думки стимулюють зростання, а негативні ― викликають захисну реакцію.

У своїй книзі «Біологія віри» Ліптон цитує фахівця з пренатального розвитку д-ра Пітера Натаніелса: "Все більше доказів свідчать, що навколишнє середовище під час розвитку плоду в утробі матері настільки ж важливе (якщо не більше), як і гени. Вона програмує наше майбутнє фізичне і психологічне здоров'я ".

Д-р Томас Верні, засновник Асоціації пренатальної психології і здоров'я, писав: «Вчені приходять до висновку, що живий організм ― це» динамічна система «, здатна активно перепрограмувати поведінку генів, щоб пристосуватися до змін у зовнішньому середовищі».

COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND