Близнюковий метод - метод зіставлення психологічних особливостей членів близнюкової пари, що дозволяє визначити ступінь впливу спадкових факторів і середовища на формування тих чи інших психічних якостей людини. Запропонований Ф.Гальтоном в 1875 р.
Заснований на тому, що монозіготні (однояйцеві) близнюки мають ідентичний генотип, дизиготні (двояйцеві) - неідентичний. За умови, що члени близнюкових пар будь-якого типу мають подібне середовище виховання, більша внутрішньопарна схожість монозіготних близнюків порівняно з дизиготними може свідчити про наявність спадкових впливів на мінливість досліджуваної ознаки.
Різні модифікації близнюкового методу були запропоновані А.Гезеллом, А.Р.Лурія та ін. У сучасній науці використовуються методи розлучених монозиготних близнюків, контрольного близнюка, близнюкової пари.
Опис методу
У науковій літературі описано близько 130 пар монозіготних близнюків, які в силу різних обставин жили і розвивалися роздільно. Аналіз їхньої внутрішньопарної схожості і відмінності вельми показовий, оскільки параметри схожості, ймовірно, повинні однозначно свідчити про спадковість досліджуваної ознаки. Однак аналіз сімей розлучених близнюків, поведінка яких була за деякими параметрами схожою, показав, що в переважній більшості ці пари потрапляли в мало різноманітне середовище. Таким чином, схожість психологічних ознак могла мати і негенетичне походження.
Метод контрольного близнюка (або контролю за партнером) зводиться до того, що один з близнюків піддається зовнішнім впливам (наприклад, навчанню), результати яких повинні свідчити про ступінь його сприйнятливості до впливів середовища.
При використанні методу близнюкової пари головна увага приділяється аналізу специфіки взаємин між близнюками.
Обробка результатів
Оцінка результатів, отриманих за допомогою близнюкового методу, ґрунтується на допущенні рівності середових впливів на монозиготних і дизиготних близнюків. Однак встановлено, що умови розвитку монозіготних близнюків неоднакові порівняно з дизиготними. Це диктує необхідність спеціального аналізу тих змінних близнюкового середовища, які є значущими для формування досліджуваної ознаки.
Різниця застосованих методик, незгода використовуваного матеріалу, різна ступінь достовірності отриманих даних часто призводять до того, що результати багатьох досліджень виявляються незрівнянними. Проте близнюковий метод залишається головним засобом аналізу актуальних психогенетичних проблем людини. Крім вирішення психогенетичних завдань застосування різних варіантів близнюкового методу дозволяє розкрити психологічний зміст поняття «середовище» і відкриває нові можливості для проведення досліджень з психології особистості, психодіагностики, соціальної психології та ін.