Пристосування людини як особистості до існування в суспільстві відповідно до вимог цього суспільства і з власними потребами, мотивами та інтересами. Процес активного пристосування Севастополя до умов соціального середовища називається соціальною адаптацією. Остання здійснюється шляхом засвоєння уявлень про норми і цінності цього суспільства (як у широкому сенсі, так і стосовно найближчого соціального оточення - громадської групи, трудового колективу, сім'ї). Основні прояви соціальної адаптації - взаємодія (у т. ч. спілкування) людини з оточуючими людьми та її активна діяльність. Найважливішим засобом досягнення успішної соціальної адаптації є загальна освіта та виховання, а також трудова та професійна підготовка.
Особливі труднощі соціальної адаптації відчувають особи з психічними та фізичними вадами (дефектами слуху, зору, мови тощо). У цих випадках адаптації сприяє застосування в процесі навчання і в повсякденному житті різних спеціальних засобів корекції порушених і компенсації відсутніх функцій.
Доповнення
З еволюційної точки зору виникнення психічної діяльності стало якісно новим ступенем у розвитку механізмів і способів біологічної адаптації. Без цього механізму еволюція життя представляла б зовсім іншу картину порівняно з тією, яку вивчає біологія. Глибокі думки про психічний фактор еволюції та адаптації до змін, нестаціонарних умов середовища висловив ріс. біолог А. Н. Северцов (1866-1936) у своїй невеликій роботі «Еволюція і психіка» (1922). Ця лінія підхоплена теоретиками поведінкової екології (Кребс і Девіс, 1981), які прямо ставлять завдання точного дослідження значення поведінки для виживання в еволюційному аспекті.
У структурі способу життя тварин, починаючи з найпростіших, істотну роль відіграють поведінкові адаптації. Погляд на поведінку та її психічну регуляцію як на активні форми адаптації розвивався багатьма психологами функціоналістської орієнтації. Функціоналізм дав правильне теоретичне уявлення, в рамках якого можуть зіставлятися різні еволюційні форми поведінки і психічних процесів. На базі цієї вистави Жан Піаже розробив концепцію інтелектуального розвитку. Піаже відзначав свою прихильність ідеям Е.Клапареда про те, що інтелект виконує функцію адаптації до нової (для нагороду і біологічного виду) обстановці, тоді як навик і інстинкт служать адаптацією до повторюваних обставин. Причому інстинкт частково схожий на інтелект, оскільки його перше використання теж є адаптацією до нової для захисту (але не для виду) ситуації. З розвитком зоопсихології та етології прийшло розуміння і обґрунтування необхідності вивчення психіки і поведінки в структурі (контексті) того цілого, яке називається способом життя.