Дослідник лабораторії біологічної поведінки університету Нансі Дідьє Дезор помістив в одну клітку шість щурів з метою вивчити їх плавальні здібності. Єдиний вихід з клітини вів у басейн, який було необхідно перепливти, щоб дістатися до годівниці з їжею. Незабаром з'ясувалося, що щури не пливли разом на пошуки їжі. Все відбувалося так, ніби вони розподілили між собою ролі. Там було два експлуатовані плавці, два експлуататори, які не плавали, один незалежний плавець і один неплавний цап-відбувайло.
Дві експлуатовані щури пірнали у воду за їжею. Після повернення в клітку два експлуататори били їх до тих пір, поки вони не віддавали свою їжу. Лише коли вони насичувалися, експлуатовані мали право доїсти за ними. Експлуататори ніколи не плавали. Вони обмежувалися тим, що постійно давали прочухана плавцям, щоб наїстися досита.
Автоном був досить сильним плавцем, щоб самому дістати їжу і, не давши її експлуататорам, самому ж і з'їсти. Нарешті, цап-відбувайло не міг плавати і залякувати експлуататорів, тому доїдав решту крихти.
Той самий поділ - два експлуататори, два експлуатовані, один автоном, один козел відбувайла - знову з'явився у двадцяти клітинах, де експеримент був повторений.
Щоб краще зрозуміти цей механізм ієрархізації, Дідьє Дезор помістив шість експлуататорів разом. Вони билися всю ніч. На ранок були розподілені ті ж ролі. Два експлуататори, два експлуатовані, цап-відбувайло, автоном. Такий же результат дослідник отримав, помістивши в одній клітці шість експлуатованих, шість автономів і шість цапів відбувайлів.
Які б не були індивідууми, вони завжди врешті-решт розподіляють між собою ролі. Досвід був продовжений у великій клітці, куди посадили двісті щурів. Вони билися всю ніч. Вранці трьох щурів, з яких здерли шкіру, знайшли розіп'ятими на сітці. Мораль: чим більша чисельність населення, тим більше жорстокості по відношенню до цапів-відбувайлів.
У той же час, експлуататори у великій клітці створили ієрархію заступників, щоб нав'язувати свою владу з їх допомогою, а самим навіть не обтяжувати себе, безпосередньо тероризуючи експлуатованих.
Дослідники Нансі продовжили експеримент, досліджуючи мозок піддослідних. Вони дійшли висновку, що найбільший стрес відчували не цапи-відбувайли або експлуатовані, а якраз навпаки, експлуататори. Вони, безсумнівно, побоювалися втратити свій статус привілейованих і бути вимушеними одного разу самим почати працювати.