І все-таки чи існують світи, схожі на нашу Землю? Чи ми одні у Всесвіті? Найближчим часом на «орбітальну вахту» повинен заступити новий апарат, які може допомогти знайти відповіді на ці питання, які хвилюють людство з глибокої давнини.
Новий орбітальний телескоп Kepler стартував з мису Канаверал на борту ракети-носія Delta II. Це перша космічна місія, яка спочатку створювалася для пошуку екзосолнечних планет земного типу, що обертаються навколо зірок сонячного типу, причому в так званій «населеній зоні» - тобто, на відстані, яке дозволяє планеті бути достатньо теплою, щоб на ній могла знаходитися рідка вода, але при цьому не надто розколюватися.
Поки що таких відомо вкрай мало - хоча про одну з них ми вже розповідали в замітці «Планета, подібна до нашої» - разом з тим, деякі розрахунки показують, що вони можуть виявитися досить поширені у Всесвіті («Багато життів»). «Kepler - найважливіший елемент у наших спробах виявити і вивчити планети, умови на яких близькі до земних», - пояснює працівник NASA Джон Морзе (Jon Morse).
За планом, місія триватиме 3,5 роки, і за цей час встигне вивчити понад 100 тис. зірок сонячного типу в області сузір'їв Лебедя і Ліри, що належать до нашої галактики. Вчені очікують виявити там близько сотень планет приблизно земних розмірів, що обертаються на різному віддаленні від цих зірок. І якщо достатнє їх число будуть знаходитися в «населеній зоні», Kepler обов'язково їх помітить. Швидше за все, таких виявиться кілька десятків. Втім, ніхто не застрахований і від невдачі: якщо планети земного типу рідко виявляються на потрібному віддаленні від своєї зірки, Kepler може не знайти жодної.
Телескоп зонда Kepler дозволяє виявляти планети за класичною схемою, за періодичною зміною світності зірки, яка відбувається в ті моменти, коли планета проходить між нею і спостерігачем. Ці зміни можуть багато сказати як про розміри планети, так і про її орбіту, і навіть - в деякому наближенні - про її хімічний склад.
Телескоп Kepler досить чутливий, щоб помічати самі мінімальні зміни у світності зірки, що становлять 20 мільйонних часток. Якщо цей телескоп розвернути з орбіти в бік Землі і вночі «поглянути» на який-небудь містечко, то він зможе помітити зміни в яскравості окремої лампочки, коли який-небудь запізнився перехожий пройде повз неї.
На борту апарату в космос вирушить і найпотужніша в історії камера, здатна вести зйомку з роздільною здатністю 95 мегапікселів.
Спостерігаючи за проходом планети між своєю зіркою і нами кілька разів послідовно, Kepler зможе з надійністю підтвердити свої спостереження. А оскільки планети повинні проходити повний обіг по орбіті приблизно раз на рік, місія і розрахована на кілька років роботи. Якщо ж попутно будуть виявлятися й інші планети - скажімо, газові гіганти - то на їх дослідження тут же будуть кинуті додаткові інструменти, і наземні обсерваторії, і орбітальні апарати. Вчені сподіваються таким чином уточнити наявну статистику про планети, частоту їх освіти, основні типи і властивості. І, звичайно, в один прекрасний день побачити на фотографії далеку блакитну точку. Планету, на якій б'ється далеке життя.
Докладніше про те, як ведуться пошуки інопланетного розуму, можна прочитати в статті «I Believe».
За повідомленням NASA