Марк Вотні, головний герой науково-фантастичного роману «Марсіянин», протягом досить тривалого періоду виживав на Марсі, перетворивши ділянку ґрунту на імпровізовану грядку за допомогою фекалій і великої кількості води. Але чи є подібна ідея повністю фантастичною, або ж у ній є зерно здорового глузду?
Якщо люди коли-небудь все-таки зможуть заснувати колонію на Марсі, то отримання свіжої їжі, здатної покрити всі потреби людського організму, буде основною проблемою. Брюс Багбі, професор Університету штату Юта, який допомагає НАСА розробляти системи життєзабезпечення космонавтів, стверджує, що цю їжу доведеться вирощувати на Червоній планеті самим колоністам.
Крім води і світла (які в космосі є не такими вже рідкісними ресурсами), рослини також потребують великої кількості азоту. Людські екскременти якраз містять велику кількість азоту, який виводиться з організму у вигляді сечовини, а також бактерії, які розщеплюють її на нітрати, необхідні для зростання рослин. При цьому, разом з корисними бактеріями внутрішня мікрофлора членів екіпажу може містити і шкідливі, які можуть таким чином розмножуватися і, коли рослини перетворяться на їжу, заражати й інших космонавтів. З цієї причини просто скидати фекалії на грядки не можна.
Щоб уникнути цього, Багбі пропонує компостувати спорожнення протягом декількох місяців, що дозволить відсіяти «погані» мікроби. На жаль, навіть у цьому випадку марсіанський грунт слабо підходить для того, щоб стати полем для вирощування врожаю: сухий, кам'янистий ґрунт містить велику кількість перхлоратів і персульфатів, отруйних для людини навіть у малих концентраціях. Крім того, через високі перепади температури і часті піщані бурі, що закривають небо, саме завдання ускладнюється в десятки разів. Втім, вчені продовжую розробляти всі можливі гіпотетичні теорії «марсіанських грядок» в надії на те, що коли-небудь Червона планета все ж стане населеною.