Як відомо, пневмонії та інші інфекції дихальних шляхів лікують антибіотиками. Давайте з'ясуємо, які з них є найефективнішими в лікуванні цих захворювань. Пеніциліни широко застосовуються для лікування пневмонії. Залежно від спектру дії препарату групи пеніцилінів, вони можуть бути ефективні в боротьбі з пневмококами, стрептококами, стафілококами та іншими патогенними мікроорганізмами. З цієї групи зазвичай призначають амоксиклав, який добре всмоктується і добре проникає в легені, або уназін. Ці препарати рекомендується приймати під час їжі для зменшення ймовірності реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Цефалоспорини за своєю структурою схожі з пеніцилінами. Дані препарати 1-го покоління мало придатні для лікування пневмонії, якщо тільки не була встановлена її стрептококова етіологія. Препарати 1-го покоління мало ефективні по відношенню до гемофільної палички. Тому, слід віддати перевагу пероральним цефалоспоринам 2-го - 3-го поколінь, які високоактивні по відношенню до стрептококів і гемофільної палички. Крім цього, препарати більш пізнього покоління досить стійкі по відношенню до активності бета-лактамаз мікроорганізмів. Сульфаніламіди, до яких належать бісептол і бактрим, добре справляється з пневмонією, в тому числі спричиненою бактеріями, що виробляють бета-лактамаз. Однак, перед сульфаніламідами слід віддати перевагу пеніцилінам або цефалоспоринам, оскільки сульфаніламіди викликають побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту, часто викликає шкірні висипання і може придушувати функцію кісткового мозку, особливо у літніх хворих. Сульфаніламіди на сьогоднішній день призначають рідко і тільки для лікування легкої форми пневмонії.

При застосуванні для лікування будь-яких лікарських засобів, і розмарина зокрема, необхідна консультація лікаря. Більшою мірою це стосується людей, які мають різні захворювання хронічного характеру. При правильному підході до лікування ця рослина практично не має побічних явищ. Однак існують деякі обмеження. Масло його не слід вживати всередину в чистому вигляді. Це може спричинити виникнення подразнення слизової оболонки шлунка, порушення в роботі кишечника і функції нирок. Ванна, із застосуванням цієї рослини на ніч може зіпсувати сон. Розмарин абсолютно заборонений до вживання в період вагітності, оскільки має абортивну дію. При неправильному дозуванні засоби з цієї рослини здатні викликати блювоту, розлад шлунка, патологію печінки, порушення в роботі нирок, маточні кровотечі. У деяких випадках передозування розмаринових препаратів здатне стати причиною набряку легких, що цілком може закінчитися смертю людини. Обережно повинні ставитися до прийому розмарину і люди, які страждають гіпертонією, оскільки він сприяє підвищенню тиску. Небажаний також прийом препаратів на основі цієї рослини маленьким дітям. При потраплянні олії цієї рослини на шкіру досить ймовірна поява ефекту печіння і навіть виникнення почуття запаморочення. Особливо це стосується людей з підвищеною чутливістю шкіри. Категорично протипоказаний прийом препаратів на основі цієї рослини людям, які страждають на епілепсію. Всі ці рекомендації необхідно враховувати не тільки при використанні даної рослини в якості лікарського засобу, але і при застосуванні її у вигляді харчової приправи.

Велика кількість людей усього світу страждає від захворювань горла. Всі вони намагаються позбутися від них за допомогою різних лікарських препаратів, але не завжди це вінчається успіхом. Нещодавно люди все частіше в боротьбі з цими захворюваннями почали вдаватися до допомоги гвоздики. Причому вона допомагає не тільки в час, коли людина її жує, але і в разі додавання квіток цієї рослини в чай. Численні дослідження довели, що гвоздика є приголомшливим засобом не тільки в боротьбі з хворобами горла. Також вона застосовується за наявності у людини нудоти, блювоти, мігрені. Плюс до всього вона здатна усунути зубний біль, отит, кашель, астму і навіть холеру. До складу даного засобу входять: вітаміни А, В1, В2, РР, С; мінеральні речовини магній, кальцій, натрій, фосфор, залізо. Завдяки цим речовинам гвоздика володіє всіма перерахованими вище властивостями поряд зі своєю анальгетичною дією. Вчені Еміратів провели ряд наукових досліджень, які підтвердили факт того, що гвоздика здатна припиняти зростання ракових клітин. Є випадки досліджень, коли за допомогою цієї рослини рак вилікували повністю. Вчені вважають, що якщо ця рослина, а точніше її властивості будуть вивчені до кінця, це допоможе створити новий лікарський препарат. Препарат, який буде застосовуватися в боротьбі з такими хворобами як: лейкемія, рак тощо. У підрахунках, які були зроблені все цими ж вченими, є страшні цифри про те, скільки млн. людей стануть заручниками раку в майбутньому.

Цефалоспорини є найчисленнішою групою антибіотиків і діляться на 4 класи. Препарати першого покоління (цефалексин та ін. для перорального застосування і цефазолін, цефалотин та ін для парентерального застосування) особливо результативні для боротьби з грамполоджувальними кокками - стрептококами, пневмококами, деякими стафілококами і грамотрицькими мікроорганізмами з сімейства ентеробактерів. Препарати 1-го покоління негативно позначаються на печінці. Цефалоспорини 2-го покоління включають в себе цефаклор, цефуроксим та ін. препарати для перорального прийому і цефамандол та ін для парентерального застосування. Препарати цієї групи мають високу активність щодо грамотрицьових мікроорганізмів і також дуже ефективні до грамположних бактерій, стійких до пеніциліну. Препарати 2-го покоління набагато краще проникають в бактерії через клітинну мембрану, дуже стійкі до бета-лактамазів, які виробляються грамотрицьовими бактеріями. До цефалоспорин 3-го покоління відносяться цефіксим та ін. оральні препарати і цефотаксим та ін для парентерального застосування. Препарати 3-го покоління відрізняються тим, що вони дуже стійкі до бета-лактамазів, і спектр їх антибактеріальної активності по відношенню до грамотрицьових бактерій набагато ширший, ніж у попередніх поколінь. Єдиний мінус - ці препарати є більш слабкими по відношенню до грамполоджувальних бактерій, ніж препарати 2-го покоління. Препаратами 3-го покоління лікують захворювання, викликані менінгококами, гонококами, стрептококами і більшістю пневмококів, стійких до пеніциліну. Цефалоспорини 4-го покоління випускаються тільки для парентерального застосування, і до них відносять цефпіром, цефепим та ін. Ці препарати більш активні по відношенню до грамполоджувальних коків, ніж попередні покоління, і володіють високою активністю по відношенню до синегнойної палички.