Використання протилежних препаратів у лікуванні дітей слід здійснювати тільки після консультації педіатра. При блювоті у дитини бажано ввести дробове поєння для попередження зневоднення організму. Пиття слід давати часто, але потроху (з чайної ложки). Крім цього, слід годувати дитину малими порціями, частіше. Продукти повинні бути легкоусвояемыми, дієтичними. Церукал Препарат випускається у вигляді таблеток по десять міліграмів діючого компонента (метоклопраміда гідрохлориду), а також рідини для уколів, що містять в одному мілілітрі п'ять міліграмів основної діючої речовини. Препарат пригнічує активність дофамінових рецепторів, посилює силу мускулатури органів травлення, посилює моторну функцію кишечника, пригнічує езофагеальний і пилоричний рефлюкс. Призначають це протирвотне при блювоті і нудоті, викликаних різними причинами. Малюкам з двох до чотирнадцяти років призначають препарат з розрахунку 0,1 міліграм на кілограм ваги тіла, при цьому на добу не більше 0,5 міліграмів на кілограм ваги. Препарат слід вживати за півгодини до їжі. У церукала є безліч побічних ефектів, а також протипоказань до його використання. Мотіліум Препарат випускається у вигляді таблеток з вмістом активного компонента (домперідона) десять міліграмів в одній таблетці, а також у вигляді суспензії для орального використання з вмістом домперидона в кількості п'яти міліграмів у п'яти мілілітрах засобу. Препарат призначається при порушенні травлення, що супроводжується з гальмуванням руху харчових мас зі шлунка в кишечник, езофагіті, метеоризмі, зжозі, блювоті, болі в області шлунка, блювоті, викликаної поруч препаратів, при синдромі зригування, змінами моторної функції у малюків. Дітям мотиліум прописують у кількості два з половиною мілілітри на десять кілограмів ваги тіла тричі на добу до їжі, а також, якщо потрібно на ніч. Але-спазм Препарат призначається при функціональних спазмах у новонароджених, що супроводжуються блювотою, метеоризмі, болях в області епігастрії. Препарат не використовується тільки при індивідуальній непереносимості його компонентів. Але використовувати його можна тільки за призначенням лікаря, оскільки є ряд захворювань, при яких застосовувати цей протилежний засіб можна з обережністю. Цей протирвотний препарат приймають орально.

Ефірній олії аїра притаманно досить потужна протизапальна, тонізуюча, болезаспокійлива, а також дезінфікуюча дії. Ефірна олія цієї лікарської рослини являє собою густу рідину жовтуватого відтінку, яка наділена сильним деревно-пряним ароматом. Сировиною для виготовлення даної олії служить корінь даної лікарської рослини. Це ефірно масло знайшло своє широке застосування, насамперед, у косметології та дерматології. З його допомогою позбавляються від різного роду проблем зі шкірою. Дана ефірна олія сприяє відновленню не тільки водно-ліпідного, а й кислотно-лужного балансу кожного покриву. Також воно надає зігріваючий ефект і збільшує прилив крові до поверхні шкіри. Ефірна олія аїру входить до складу численних косметичних засобів по догляду за волоссям. З його допомогою можна позбутися перхоті, себореї, випадання волосся, відсутності їх росту. Також його використовують і для освітлення волосяного покриву. У традиційній медицині олія цієї лікарської рослини застосовується для нормалізації процесу травлення, відновлення обміну речовин, підвищення апетиту та виведення токсичних речовин. Досить часто до його допомоги вдаються і для зниження артеріального тиску. Різного роду інфекційні захворювання та захворювання шлунково-кишкового тракту також лікуються ефірною олією аїру. Ефірну олію цієї рослини прийнято вважати ще й прекрасним імуностимулятором. Для зміцнення імунної системи можна звернутися за допомогою і до спеціальних БАД (біологічно активних добавок).

При хіміотерапії дуже широко застосовуються цитостатичні лікарські засоби. Крім того, що ці препарати ефективно пригнічують зростання злоякісних клітин, вони володіють низкою побічних дій. Однією з таких дій є блювота. Наявність блювоти дуже погіршує стан пацієнтів і робить більш складним нормальне лікування. Всі цитостатики поділяються за ступенем розвитку побічних ефектів. Так, препарати, що викликають сильну блювоту, майже неможливо застосовуватися без протилежних ліків. До подібних цитостатиків, наприклад, відноситься цисплатин, який в кількості від п'ятдесяти міліграм на квадратний метр і вище у всіх пацієнтів провокував блювоту до двадцяти разів на добу. При лікуванні цитостатиками розвивається два види блювоти - гостра, яка з'являється в першу добу після проходження лікування, а також відкладена, яка з'являється з другого по п'яту добу. Гостра блювота, зазвичай більш виснажлива і часта. Принципи розвитку цих видів блювоти різні і препарати, що використовуються для її придушення, також різні. Для придушення гострої блювоти розроблені дуже ефективні препарати, до яких належать тропісетрон, ондансетрон, доласетрон і гранісетрон. У ліків майже немає побічних дій. Ще одним препаратом цього ряду є еметрон. Використовуються ліки шляхом внутрішньовенних ін'єкцій і орально. Виробляється препарат у вигляді рідини для ін'єкцій і таблеток. Під час придушення гострої блювоти, викликаної прийомом цитостатиків, дуже ефективним є комбінування цього протирвотного препарату з метилпреднізолоном або дексаметазоном. Рекомендується використовувати даний протирвотний препарат при лікуванні злоякісних пухлин за допомогою ломустину, нітрогену мустарда, дакарбазіну, актиноміцину Д, циклофосфану, нідрана, кармустину, гексаметілмеланіну. Дозування еметрона в подібних випадках становить від двадцяти чотирьох до тридцяти двох міліграмів до введення основного лікарського препарату (за чверть години). За п'ятнадцять хвилин до цього слід ввести дексаметазон у кількості двадцяти міліграмів. При використанні препаратів, що викликають не надто сильну блювоту (доцетаксел, топотекан, теніпозид, паклітаксел...) слід використовувати від чотирьох до восьми міліграмів дексаметазону, а також вісім міліграмів еметрона. Якщо в якості цитостатика використовуються препарати, що не викликають блювоту, можна не використовувати протилежні до хіміотерапії. Але при появі блювоти, їх можна ввести пізніше.

Не слід використовувати протилежні препарати без попередньої консультації терапевта або гастроентеролога. У переважній більшості випадків блювота являє собою захисний механізм, який очищає органи травлення від прониклих в них шкідливих речовин. При подібних ситуаціях це є необхідним явищем, для посилення якого використовуються навіть спеціальні блювотні препарати. Але бувають ситуації, коли блювота відбувається як ознака захворювання, що дуже сильно ускладнює самопочуття пацієнта. Найчастіше блювота є симптомом загального отруєння, викликаного потраплянням в організм (не завжди через органи травлення) отруйних речовин (іноді ряду лікарських засобів). Блювота також з'являється при деяких недугах, хірургічних втручаннях, нервовою напругою... Опромінення онкологічних хворих також часто проходить з появою блювоти. Морська і повітряна хвороба проходить з активізацією лабіринтного апарату. У цих ситуаціях потрібно застосовувати препарати, переважні блювоти і поліпшують самопочуття хворих. Як блювотні препарати можна застосовувати морфін, інші наркотичні знеболюючі, сульфат міді і цинку, серцеві глікозиди (у разі вживання підвищених дозувань). Але найчастіше в якості спеціального блювотного препарату використовують апоморфін. Оскільки використання блювотних препаратів у малих кількостях провокує такі явища, як нудоту, посилення вироблення бронхіальної суті, їх нерідко використовують як відхаркувальні ліки. В якості протилежних використовують різні препарати, в залежності від фактора, що викликав блювоту. Так, якщо блювота викликана активізацією рецепторів шлунка, використовують локальні анестетики, наприклад, новокаїн, анестезин. Для розслаблення блювотного центру застосовують снодійні та заспокійливі препарати. Досить ефективні препарати - антагоністи дофаміну. Сьогодні лікарі вважають однією з найважливіших ланок у виникненні блювоти серотонінові рецептори. Тому для впливу на них використовують холінолітичні ліки (наприклад, аерон), антигістамінні препарати (димедрол, дипразин). З нейролептиків в якості протилежних ефективні похідні фенотіазину: трифтазін, етаперазин, фторфеназін. З бутирофенонів використовується галоперидол. Найменшими побічними ефектами серед нейролептиків, використовуваних проти блювоти, володіє тіетилперазин або торекан.