Трава тисячолістника невибаглива і росте повсюдно на лугах, в полі, на лісових галявинах. Квіти містять особливо пахнучу есенцію, ферменти, воскову речовину та вітаміни. Наприклад, вітаміном К трава дуже багата і завдяки йому відбувається згортання крові в організмі, що і стали використовувати люди. Вже в давнину на Русі дізналися цю особливість і стали використовувати сік трави тисячолістника для припинення кровотечі і загоєння ран. Відвар трави з медом пили під час епідемій холери. Найчастіше в процесі приготування різних лікарських препаратів використовуються квіти цієї рослини. З них роблять відвари, які приймають вчасно підвищеної температури, слабкості і запаморочення. Щоб приготувати відвар слід двадцять грам кольору засипати в киплячу воду і кип'ятити десять хвилин. Відвар слід процедити і пити свіжим по одній чашці перед кожним прийомом їжі. При пародонтозі, стоматитах та інших захворюваннях порожнини рота добре полоскати рот цим відваром. Пити відвар потрібно обов'язково в свіжому вигляді, інакше він змінює колір і свої якості. Есенцію тисячолістника використовують як мазі. Її слід втирати в проблемні ділянки при ревматизмі або набряках. Якщо її змішати з вазеліном, то вийде крем, який також втирається в шкіру. При такому порушенні сечовидільної системи, як недержання сечі лікують настоєм. Дві чайні ложки трави заливають склянкою окропу, закривають і наполягають одну-дві години. П'ють двічі на день по половині склянки або по чверті склянки чотири рази на день.

Жовчний рефлюкс являє собою синдром, який дуже часто виникає внаслідок наявності у хворого будь-якого розладу верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. До таких недуг можна віднести: виразку шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічний гастрит, а також гастроезофагеальну хворобу. Цю форму захворювання досить часто називають ще лужною. Даний стан характеризується ретроградним попаданням жовчі з дванадцятипалої кишки безпосередньо в стравохід, шлунок або ротову порожнину. Сучасна медицина розрізняє три форми цього захворювання. Це дуоденогастроезофагеальний, дуоденогастральний, а також дуоденогастроезофагооральний рефлюкси. Що стосується дуоденогастрального, то він у більшості випадків виникає в результаті недостатності замикальної функції привратника. Якщо говорити про дуоденогастроезофагеальний, то він є наслідком порушення тонусу, а також скоротної здатності нижнього стравоходного сфінктера. Варто зазначити, що рефлюксат, який виробляється при жовчній формі захворювання, містить у своєму складі не одну лише жовч. Його складовими компонентами є також панкреатичні ензими і дуоденальний сік. Всі ці компоненти досить негативно впливають на шлунок, що досить часто призводить до розвитку ще й рефлюкс-гастриту. Під цим поняттям передбачають особливий вид захворювання, яке виникає через закидання вмісту дванадцятипалої кишки в шлунок. В результаті, слизові оболонки шлунка практично постійно знаходяться під впливом шкідливих речовин.

Так іменують групу патологій, які виникають внаслідок переміщення рідкого вмісту в судинах або порожніх органах у зворотному напрямку. Сучасна медицина розрізняє рефлюкс-синдром, який може спостерігатися в області шлунково-кишкового тракту, а також рефлюкс-синдром, який має місце бути в сечостатевій системі. А тепер що стосується причин розвитку даних двох форм захворювання. Що стосується причин виникнення хвороби в області шлунково-кишкового тракту, то найчастішою з них досі залишається функціональна недостатність кардіального жому, яка у всіх випадках спостерігається при грижах діафрагми або після хірургічного втручання. До інших причин розвитку такого роду патології можна віднести анатомічні дефекти, недостатню працездатність привратника, атрофію гладких м'язів зони кардії. Патологія сфінктера Одді і фатерова соска також можуть призвести до розвитку рефлюкс-синдрому в області шлунково-кишкового тракту. Якщо говорити про причини розвитку хвороби в області сечостатевої системи, то це: склеротичні зміни склепіння та ниркових сосочків, надмірне підвищення внутрішньолоханкового тиску, ретроградна пієлографія, незавершене дозрівання бульбашкового гирла сечовиків. Існують й інші причини виникнення даної недуги. Так, наприклад, рефлюкс-синдром в області сечостатевої системи може виникнути і через закупорку сечостатечника каменем або через вроджені дефекти сечостатевої системи. Проведення екскреторної урографії зі здавленням сечовика також може послужити приводом розвитку цього захворювання.

Бульбашково-сечонковий рефлюкс найчастіше відзначається у дітей, що викликає тривогу у багатьох лікарів-фахівців, так як дана патологія відноситься до числа вельми небезпечних. Вона може спровокувати розвиток серйозних проблем з нирками, саме тому кожен батько повинен розуміти, що будь-які порушення процесу сечовипускання - це дійсно привід негайного звернення до лікаря. Пояснимо чому: чим раніше буде виявлена ця патологія, тим легше буде від неї позбутися. Сучасні лікарі-фахівці виділяють чотири ступені розвитку цього захворювання. У разі першого ступеня даного захворювання відбувається закидання сечі тільки в сечовик дитини. При другому ступені хвороби відзначається закидання сечі як в сечовик, так і в чашково-лоханкову область. Третій ступінь розвитку даної недуги ще складніший. Вона характеризується не тільки закиданням сечі в вище представлені області, але ще й тим, що дані області починають, як розширюватися, так і подовжуватися, тобто відбувається їх деформація. І, нарешті, при четвертому ступені розвитку міхурово-сечовикового рефлюксу спостерігається явне розширення і подовження, як сечовика, так і чашково-лоханкової області. Варто відзначити ще й те, що ця форма захворювання підрозділюється також на односторонній і двосторонній. Варто звернути особливу увагу всіх батьків на те, що ця патологія в більшості випадків зустрічається у дівчаток. Запам'ятайте, перший і другий ступінь рефлюксу можуть бути вилікувані за допомогою лікарських препаратів. Що ж стосується третього і четвертого ступеня, то в даному випадку без хірургічного втручання не обійтися.