Захворювання носа це ті захворювання, якими практично всі хворіли і не один раз. Цей стан може бути локалізованим, а може бути ускладненням при гострій респіраторній хворобі. Найчастіше причиною гострих захворювань носа і пазух є вірусні інфекції - за статистикою це близько вісімдесяти відсотків захворювань. Потрапляючи в організм, вірус порушує місцевий захист і дає можливість розвитку і розмноженню патогенних мікроорганізмів, які в нормі завжди присутні в мікрофлорі носоглотки. Але їх число регулюється роботою нашого імунітету. Крім цього, сама будова носа і пазух чудово підходить для того, щоб в них заводилися шкідливі мікроби. Там є велика кількість закритих і глухих порожнин, крім цього, наявність не проходить вологості, яка забезпечує нормальну роботу носоглотки. При лікуванні маленьких дітей сьогодні намагаються використовувати більше місцевих коштів і менше ліків загальної дії. У лікуванні дорослих пацієнтів, які страждають на запальні захворювання носових пазух, велике місце займають муколітичні ліки. Але при лікуванні дітей, ЛОР-лікарі намагаються використовувати подібні засоби не дуже часто. У невеликих кількостях і не часто можна використовувати ринофлуїмуцил. Цей препарат допомагає очищати пазухи носа від сер. Виділення змішуються з водою і виводяться з організму дитини при чханні, кашлі. Це сприяє поліпшенню кровообігу в носових пазухах. Слід дуже акуратно застосовувати ринофлуїмуцил при лікуванні малюків віком до одного року.

За даними статистики, близько двадцяти відсотків дітей хворіють на риніти або синусити. В ході перебігу подібних захворювань особливу проблему становить природне очищення носа і пазух від виділень. Зазвичай така проблема виникає через появу набряклості та посилене вироблення зісів, яке до того ж при подібних захворюваннях зазвичай утворюється більш густою, ніж передбачає фізіологічна норма. При цьому дитина не може нормально дихати і відчувати запахи. Найчастіше при таких хворобах дітям призначають антимікробні препарати. Але ці ліки не потрапляють до хворого органу безпосередньо. Тому рекомендується поєднувати їх застосування з місцевою терапією. Головне і першочергове завдання при лікуванні синуситів і ринітів у дітей це виведення суглоб і забезпечення нормального дихання. Серед ліків, що володіють муколітичним ефектом, слід звернути увагу на ринофлуїмуціл. Цей засіб ефективний при тривалому поточному синуситі, що супроводжуються виділенням гню і густої снігів, при ринітах, що перейшли в хронічну форму, які супроводжуються налипанням твердих частинок січень на внутрішню поверхню носа, а також при вазомоторних ринітах, ускладнених виділенням тягучої сер. Був проведений досвід з визначення дії ринофлуїмуцилу. Для цього були підібрані хворі діти від шести до чотирнадцяти років. Вони отримували препарат інтраназально тричі на добу протягом тижня. По закінченню досвіду у двох третин дітей були відзначені відмінні результати лікування, у двадцяти відсотків хороші, а у десяти відсотків середні. При цьому в жодного пацієнта з п'ятдесяти п'яти не спостерігалися побічні ефекти.

Бульбашково-сечовитим рефлюксом у дітей іменують поворотний струм сечі з сечового міхура в нирку. Обумовлено дане явище, як правило, пошкодженням або ослабленням клапана сечового міхура дитини. Дане явище найчастіше виникає на тлі вже наявної будь-якої інфекційної недуги сечовевидних шляхів. Насправді це захворювання у дітей прийнято вважати досить небезпечною патологією. Її небезпека полягає в тому, що дане захворювання може стати причиною повторного зморщування нирок. В результаті, працездатність нирок буде порушена. Ще одним ускладненням міхурово-сечовикового рефлюксу у дітей є захворювання під назвою пієлонефрит, тобто хронічний запальний процес нирок. Якщо говорити про симптоми даної патології, то найпершим з них є підвищення температури тіла. Температура, як правило, піднімається вище тридцяти восьми градусів. При здачі аналізів сечі можна побачити надмірну кількість не тільки лейкоцитів, але ще й білка. Аналіз крові також вказує на підвищений рівень лейкоцитів. У деяких випадках у дітей, які хворіють бульбашково-сечовитим рефлюксом, є скарги і на больові відчуття, як в області живота, так і в області попереку. Щоб виявити дане захворювання у новонародженого, необхідно пройти УЗД (ультразвукове дослідження). І, нарешті, що стосується причин розвитку даного захворювання, то це недостатня фіксація гирла сечовика, хронічний цистит і вроджені аномалії сечовика. Бульбашково-сечонковий рефлюкс у дітей піддається медикаментозному лікуванню, але тільки на ранніх етапах свого розвитку.

Незважаючи на те, що ринофлуїмуцил можна застосовувати в лікуванні навіть грудних дітей, слід знати запобіжні заходи, а також побічні ефекти, які можуть виникнути при його використанні. Якщо постійно користуватися ринофлуїмуцилом, а також застосовувати його у великих кількостях, то може з'явитися гіперактивність, долучення серцевого ритму, тремтіння кінцівок. Невпевнене застосування цього препарату може також викликати висушування слизових оболонок носоглотки і запальні процеси в потових залозах. При появі подібних симптомів необхідно припинити використання препарату і всі небажані ефекти припиняться. Для лікування вагітних жінок і новонароджених ліки використовують тільки в крайніх випадках і за призначенням доктора, а також під його наглядом. Хворим, які страждають порушеннями роботи серця і судин, а також підвищеним артеріальним тиском необхідно використовувати подібні ліки тільки за призначенням фахівця. При довгому використанні ринофлуїмуцилу можливе порушення діяльності слизових носоглотки, а також зниження ефективності ліків за рахунок адаптації до нього організму. У зв'язку з цим заборонено використовувати препарат тривалими курсами - це небезпечно для здоров'я. При наявності у хворих бронхіальної астми слід проконсультуватися з лікарем додатково. При лікуванні малюків слід проконсультуватися і спостерігатися у лікаря періодично. Використання ринофлуїмуцилу можна комбінувати із застосуванням антибіотиків, але це можна робити тільки за призначенням доктора. Уникайте потрапляння цього препарату в органи зору.