Дослідники на чолі з Томасом Майндлем (Thomas Maindl) з Віденського університету провели моделювання зіткнення Землі і Тейї, більше чотирьох мільярдів років тому породив Місяць і прийшли до висновку, що швидше за все Тейя до зіткнення була четвертою планетою Сонячної системи, а її орбіта знаходилася між сьогоднішніми орбітами Марса і Землі. Відповідна робота спрямована в, а з її препринтом можна ознайомитися на.
Тейя - гіпотетична планета Сонячної системи, за розмірами і масою близька до Марса. Її існування випливає з того факту, що Місяць, за своїм ізотопним складом близький до Землі, в основному «зроблений» із земного матеріалу, що можливо тільки при осколковому сценарії її формування. У його рамках потрібна стороння планета значних розмірів, яка при зіткненні з Землею вибила б з неї достатньо матеріалу для формування Місяця на навколоземній орбіті.
Дослідники використовували у своїй роботі сценарій «Великого лавірування», в рамках якого землеподібні планети не могли сформуватися за орбітою Марса. Це обмежує район походження Тейї регіоном між орбітами Венери і Марса, і не дозволяє оцінювати її масу істотно вище маси Марса.
Незважаючи на те, що сьогодні саме гіпотеза Тейї в західній літературі є домінуючим сценарієм освіти Місяця, у неї є й альтернативи, зокрема концепція Еріка Галімова, директора Інституту геохімії та аналітичної хімії Вернадського.
Вчені використовували дві моделі ранньої Сонячної системи - одну, в якій Тейя була поміщена між орбітами Венери і Землі (0,80-0,94 астрономічних одиниць, 1 а. е. дорівнює 150 мільйонам кілометрів), та іншу, в якій вона була розміщена між Землею та Марсом (1,06-1,40 о.о.) Проаналізувавши ймовірність того, що Тейя зійде зі своєї орбіти і зіткнеться із Землею, група Майндля дійшла висновку, що для першої моделі така ситуація хоча і можлива, але приблизно вдвічі менш імовірна, ніж для сценарію утворення Тейї між Марсом і Землею. В останньому випадку ймовірність зіткнення становила 28,72 відсотків для орбіт між 1,060 і 1,350 а. е.
Ймовірність зіткнення Землі і Тейї, розташованої на орбіті між Венерою і нашою планетою, не перевищувала 14,56 відсотків для всього діапазону можливих квазістабільних орбіт. Серед причин більшої стійкості «навколовенеріанських» орбіт - менший вплив сторонніх гравітаційних сил, зокрема, тяжіння Юпітера і Сатурна.
На підставі проведеного аналізу автори вважають, що найбільш вірогідний регіон народження Тейї, де вона провела кілька десятків мільйонів років перед тим як зіткнутися з Землею, відповідає орбіті четвертої планеті Сонячної системи, приблизно між 1,06 і 1,165 а. е. Ця ж група орбіт в їх моделюванні вийшла найменш стійкою не тільки для приватного випадку (сходження з орбіти в бік Землі), але і для загального випадку, при якому Тейя взагалі залишає цю орбіту, незалежно від напрямку її руху.. Тільки для цього діапазону орбіт сумарна ймовірність того, що Тейя з часом буде або викинута з Сонячної системи, або зіткнеться з Землею перевищувала 50 відсотків. Найбільш нестабільною, згідно з розрахунками групи Майндля, є орбіта в 1,16 о.о., яку вони і вважають найкращим кандидатом на роль району освіти Тейї. Таким чином, в їх моделі саме вона спочатку була четвертою планетою Сонячної системи і лише після зіткнення з Землею втратила цей статус.