Вчений з Університету Торонто припустив, що передні зуби тираннозавра, швидше за все, були приховані за повними губами, а не стирчали з рота. Свою роботу вчений представив на конференції Канадського товариства палеонтології хребетних, коротко про неї розповідає портал.
Припущення вченого ґрунтується на аналізі шару емалі, який покривав зуби тварини та інших споріднених їй тероподів. Цей шар, як зауважив дослідник, був досить тонким і при впливі на зуби швидко б зношувався, що призвело б до гниття зубів. Тому для того, щоб зберегти цілісність емалі, рептиліям було необхідно її постійно зволожувати і захищати.
Щоб зрозуміти механізми захисту емалі, вчений звернувся до того, як захищають свої зуби сучасні рептилії. Наприклад, крокодили, у яких частина зубів стирчить з пащі, проводять більшу частину часу у воді, тим самим зволожуючи емаль, в той час як у ящірок для таких цілей служать губи. Оскільки тираннозавр не був водною твариною, дослідник припустив, що у них також були губи, які захищали зуби від пошкоджень. "Рептилії мали желизисті виділення в роті, які ремінералізували емаль і підтримували її цілісність. Цього не могло б відбуватися, якби зуби були постійно оголені ", - коментує Роберт Реїз (Robert Reisz).
Це зовсім не означає, що у тираннозавтра були величезні губи, швидше за все, його рот нагадував рот комодського варана. «За пропорціями у нього такі ж великі зуби, як і у тероподів», - зауважує дослідник.
Проте теорія Реїза ще повинна пройти детальну перевірку в майбутньому, щоб можна було робити більш серйозні висновки про будову рота стародавніх рептилій.
Раніше вчені припустили на основі аналізу слідів зубів на черепі дасплетозавра, що представники сімейства тираннозаврів могли бути канібалами.