Трирічне рандомізоване дослідження 1256 осіб показало, що щоденний прийом вітаміну D (елдекальцитол) не впливає на ризик розвитку цукрового діабету в японській популяції людей з переддіабетом. Втім, як повідомляється в, прийом вітаміну все ж може дещо знижувати ризик розвитку захворювання в популяції, однак це зниження спостерігається при статистичній поправці на 11 змінних.
Вважається, що близько 350 мільйонів людей у всьому світі є порушення толерантності до глюкози, що піддає їх високому ризику розвитку діабету другого типу і серцево-судинних захворювань. Відомо, що зміна способу життя може відтермінувати розвиток діабету другого типу, однак підтримувати такі зміни протягом довгого часу для багатьох виявляється проблематично. Тому вчені шукають інші підходи до профілактики діабету другого типу.
На бета-клітинах підшлункової залози розташовані рецептори вітаміну D, а попередні дослідження повідомляли про те, що активна форма вітаміну бере участь у біосинтезі та секреції інсуліну. Існують дані, згідно з якими у мишей метаболізм кісток пов'язаний з дією інсуліну. Так, у мишей з низьким рівнем 25-гідроксивітаміну D в сироватці крові частота діабету другого типу була вище. Однак більшість досліджень на людях не показали значущого впливу вітаміну D на рівень глюкози в крові.
Тецуя Кавахара (Tetsuya Kawahara) з колегами з Японського університету гігієни праці та навколишнього середовища в подвійному сліпому рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні перевірили, чи може прийом 0,75 мікрограм елдекальцитолу (похідне вітаміну D3) на день знизити захворюваність на діабет другого типу у людей з порушеною толерантністю до люрантності. Всього в дослідженні взяли участь 1256 осіб старше 30 років (у 621 учасника спостерігалося просте порушення толерантності до глюкози, а у 635 осіб крім цього натощак рівень глюкози перевищував референсні значення). 630 учасників щодня отримували таблетку, що містить 0,75 мікрограмів елдекальцитолу.
Жінки склали 45,5 відсотка вибірки, а у 59,1 відсотка учасників родичі хворіли на діабет другого типу. Середній вік учасників склав 61,3 року. Вчені не виявили клінічно значущих відмінностей у вихідних характеристиках між двома групами. Середня концентрація 25-гідроксивітаміну D у сироватці крові на вихідному рівні становила 20,9 нанограм на мілілітр (у 43,6 відсотка учасників концентрація вітаміну була нижче 20 нанограм на мілілітр (50 нмуль/л). Медіана спостереження склала 2,9 року.
Порушенням толерантності до глюкози дослідники вважали стан, коли концентрація глюкози в крові натощак була менше 7 мілімоль на літр, через дві години після прийому 75 грамів глюкози її концентрація знаходилася в діапазоні 7,8-11,0 мілімоль на літр, а вміст гликованого гемоглобіну був менше 6,5 відсотка.
Діабет другого типу вважався підтвердженим, якщо виконувалося дві з чотирьох умов:
- рівень гликованого гемоглобіну в учасника піднімався вище 6,5 відсотка,
- концентрація глюкози в плазмі крові натощак піднімалася вище значення семи мілімоль на літр,
- концентрація глюкози в плазмі крові через дві години після прийому 75 грам глюкози була вище 11,1 мілімоль на літр,
- концентрація глюкози в плазмі крові більше 11,1 мілімоль на літр у випадковий момент часу, не пов'язаний з їжею.
Протягом трирічного періоду спостереження у 79 (12,5 відсотка) з 630 учасників у групі елдекальцитолу і у 89 (14,2 відсотка) з 626 в групі плацебо розвинувся діабет другого типу. Ризик розвитку захворювання в групі елдекальцитолу був нижчим на 13 відсотків, однак цей ефект виявився статистично незначним (р = 0,39). Також не знайшлося відмінностей і щодо підтримки нормальної концентрації глюкози в крові при стандартній терапії (р = 0,21).
Однак після поправки на вік, стать, наявність артеріальної гіпертензії, індекс маси тіла, сімейний анамнез діабету, рівень гликованого гемоглобіну, концентрацію глюкози в плазмі натощак і після тесту з 75 грамами глюкози, 25-гідроксивітамін D, оцінку гомеостатичної моделі та інсуліногенний індекс ельдекальцитол показав свою ефективність зниження в ризику розвитку. він знизився на 31 відсоток (р = 0,02).
Наприкінці дослідження концентрація глюкози в плазмі крові через 30 хвилин після прийому 75 грам глюкози значно знизилася порівняно з вихідними показниками в групі, що приймала ельдекальцитол (р < 0,001). Інших відмінностей у глікемічному статусі між групами вчені не виявили. Індекс маси тіла також істотно не відрізнявся між двома групами після в кінці дослідження.
Концентрації 25-гідроксивітаміну D у сироватці крові не відрізнялася між двома групами. Однак концентрації 1,25-дигідроксивітаміну D у сироватці крові і лужної фосфатази в кістках були значно нижче в учасників у групі елдекальцитолу (р < 0,001). Крім того, мінеральна щільність кісткової тканини поперекових хребців і шийки стегна виявилася значно вищою при застосуванні елдекальцитолу, ніж при застосуванні плацебо (р < 0,001).
Таким чином, вченим не вдалося довести, що щоденний прийом вітаміну D знижує ризик розвитку діабету другого типу у японців з переддіабетом. Ефективність, яку вдалося виявити лише після коригування на коваріанти, ще належить знайти на більш широких вибірках у великих дослідженнях. Також у майбутніх дослідженнях, на думку вчених, варто звернути увагу на функціональний стан підшлункової залози і базальну секрецію інсуліну у пацієнтів з порушеною толерантністю до глюкози.
Втім, брак вітаміну D - велика проблема для світової охорони здоров'я. Але в її рішенні нам можуть допомогти ботаніки. Нещодавно ми розповідали, що за допомогою модифікації геному вчені навчили томати накопичувати вітамін D3.