Від сесії до сесії живуть студенти весело. Картопля, нові знайомства, галасливі вечірки, посиденьки до ранку, походи, романтичні побачення, розіграші. Напевно у кожного, хто відтрубав п'ять років у виші, знайдеться що згадати. Але іноді від таких історій мороз біжить по шкірі... Було це на початку 90-х років минулого століття. Страшно сказати: більше двадцяти років тому, а таке враження, ніби вчора... Ми щойно вступили на факультет психології, із захопленням бігали на лекції та семінари і просиджували штани в бібліотеках. Це сьогодні в кожному магазині гори психологічної літератури, а тоді кожна книжка була на вагу золота. До того ж Інтернету ще й в помині не було. Тому будь-яка інформація, яка так чи інакше стосується психології, тут же знаходила гарячий відгук у наших серцях. Одного разу ми дізналися, що наші сусіди в гуртожитку ночами викликають парфумів. Це було як грім серед ясного неба. Ми, вчорашні комсомольці, виховані в дусі марксистсько-ленінської ідеології, слова «спіритизм» ніколи не чули. А вже про те, що захоплення подібними експериментами може погано скінчитися, навіть не здогадувалися. Інтерес же в суспільстві до всього надприродного в ті роки був величезним. По телевізору почали показувати сеанси Кашпіровського, і вся країна завмирала перед екранами. Ми теж бігали в «телевізійну кімнату» в гуртожитку і заряджали воду в трилітрових банках під сеанси Аллана Чумака. НІЧНІ ПИЛЬНОСТІ Не буду описувати прийоми, за допомогою яких ми встановили зв'язок з духами, - це не так важливо. Нові знайомі, що ведуть з нами нічні розмови, щоразу представлялися по-різному. То Петром I, то Омеляном Пугачовим, то Пушкіним. Спочатку ми всі брали за чисту монету і свято вірили, що мали честь розмовляти з тією чи іншою історичною особистістю. Якими ж ми були наївними!