У XIV столітті Вільям Оккам був одним з найвідоміших філософів свого часу, але сьогодні ми знаємо його лише як автора принципу простоти, який він сформулював в одній зі своїх книг, запропонувавши «збривати» зайву складність в аргументації. Цей принцип отримав назву «бритва Оккама» і звучав приблизно так: «Non sunt entia multiplicanda praeter necessitatem», що означає: «Не потрібно множити сутності без необхідності». Це попередження про те, що не треба вдаватися до складних пояснень там, де цілком годяться прості.
Сенс «бритви» полягає в тому, що в усякому міркуванні слід уникати вигадування нових понять, термінів, слів, і тому подібного, якщо без них можна обійтися.
У виданні "Ockam. Philosophical Writings. A Selection Edited and Translated by hilotheus ^ hner "(New York, 1957) спеціаліст з історії середньовічної філософії Філотеус Бенер повідомляє, що найчастіше" Бритва Оккама "дається автором у такому формулюванні: «Без необхідності не слід стверджувати багато» (лат. Pluralitas non est ponenda sine necessitate). Більш виразно Оккам висловився так: "... множинність ніколи не слід вважати без необхідності... але все, що може бути пояснено з відмінності матерій з ряду підстав, - це ж може бути пояснено однаково добре або навіть краще за допомогою однієї підстави ". Інколи принцип виражається у словах «Те, що можна пояснити за допомогою меншого, не слід висловлювати за допомогою більшого» (лат. frustra fit per plura quod potest fieri per pauciora). При цьому зазвичай подана істориками формулювання «сутності не слід множити без необхідності» (лат. entia non sunt multiplicanda sine necessitate) у творах Оккама не зустрічається. Однак те, що називають «Бритвою Оккама», не було сформульовано Оккамом, він всього лише озвучив принцип, відомий ще з часів Арістотеля і в логіці носить назву «закон достатньої підстави». Серед найвідоміших прикладів застосування цього принципу є відповідь, яку творець першої теорії виникнення Сонячної системи математик і фізик Лаплас дав імператору Наполеону. Наполеон, нібито, запитав (напівжартома, напівсерйозно): «Щось я не бачу у Вашій теорії місця для Бога». На що Лаплас, нібито, відповів: «Сір, у мене не було потреби в цій гіпотезі». Переформульований мовою теорії інформації принцип «бритви Оккама» свідчить, що найточнішим повідомленням є повідомлення мінімальної довжини. Крім філософів, бритву Оккама іноді згадують поети і письменники, наприклад, брати Стругацькі згадують про неї в своїх романах «Жук в мурашнику» і «Пошук призначення, або Двадцять сьома теорема етики». У романі Дена Брауна «Точка обману» дано таке трактування «бритви Оккама» («закону економії»): «У разі, якщо існує багато пояснень якоїсь проблеми, правильним зазвичай виявляється найпростіше».
Давайте не множити сутності без крайньої необхідності!