Хоторнський ефект (англ. Hawthorne effect, «ефект Готорна» в російському перекладі книги Ентоні Гідденса «Соціологія») - це умови, в яких новизна, інтерес до експерименту або підвищена увага до цього питання призводять до спотвореного, часто дуже сприятливого результату. Учасники експерименту діють інакше, більш старанно, ніж зазвичай, тільки завдяки усвідомленню того, що вони причетні до експерименту.
Виявлений групою вчених на чолі з Елтоном Мейо, під час т. зв. Хоторнських експериментів (1927 - 1932).
Хоторнські дослідження
Початкова орієнтація Хоторнських досліджень виходила з теорій наукового управління того часу (Тейлора, Файоля, Гілбретів). Група антропологів, в яку входив і Дж. Хоманс, Е.Мейо, Ворнер, Фрітц Ротлісбергер, Вільям Діксон та інші, досліджували вплив об'єктивних факторів (освітлення, оплата, перерви) на продуктивність праці, в передмісті Чикаго, Хотторне (Hawthorne).
Керівництво компанії Вестерн Електрикс (тоді там був телефонний завод) було проникнуто ідеями Файлоля і Тейлора про можливості наукового менеджменту, тому вченим надали повний доступ і створили всі умови для вивчення процесу виробництва.
На першій стадії експерименту вчені виявили, що поліпшення умов освітлення різко збільшує продуктивність праці, але й погіршення умов освітлення також призвело до поліпшення продуктивності праці! На другій стадії дослідження вчені виявили, що з плином часу продуктивність поверталася на колишній рівень, причому починали грати роль вже не фактори фізичного середовища, але соціального, тобто орієнтація на групові норми (наприклад, не робити більше ніж може зробити сусід по конвеєру тощо).
У підсумку початкове зростання продуктивності праці пояснили також соціальними чинниками: інтересом до процесу роботи і працівників з боку керівництва.
Критика хоторнського експерименту
Як вказує критик даного дослідження С.Мілграм, продуктивність робітників підвищилася зовсім не через причетність до експерименту; у психологах вони бачили шпигунів керівництва компанії, що планує скорочення штатів.