Б. В. Зейгарник
У дослідженнях Блюми Вульфівни Зейгарник було встановлено, що випробовувані, в широкому віковому діапазоні, схильні запам'ятовувати перервані завдання краще (і частіше), ніж вони запам'ятовували завершені завдання.
Половину видів діяльності, що виконується випробовуваними в експерименті, дозволялося продовжувати до завершення (або виконання завдання), а решта половина переривалася експериментатором на тому чи іншому її етапі. Результати цього дослідження підтвердили початкову гіпотезу Зейгарник. Кількість згаданих незакінчених або незавершених завдань (позначених літерою «Н») виявилася значно вищою за кількість завершених завдань (позначених літерою «З»). Загалом, випробовувані, які брали участь у дослідженнях Зейгарник, згадували в два рази більше незавершених завдань, ніж завершених.
Було запропоновано кілька можливих альтернативних пояснень ефекту Зейгарник, які не роблять упор на змінній завершеність-незавершеність per se. Одне з таких пояснень полягає в тому, що саме шоковий ефект, викликаний раптовим перериванням або припиненням роботи над завданням, посилює виділеність незавершеного завдання у свідомості випробовуваних. Результати показують, що шоковий ефект від раптового переривання завдання дуже малою мірою пов'язаний, якщо взагалі пов'язаний, з різницею в частоті відтворення. Друга можлива інтерпретація оригінальних знахідок Зейгарник полягала в тому, що випробовувані, можливо, припускали, що перервані завдання належить завершити пізніше (що вони являють собою незакінчені справи). В іншій, більш тонкій версії свого початкового дослідження, Зейгарник успішно відтворила свої ранні результати з коефіцієнтом Н/З = 1,80, по суті тим же самим, що і раніше.
У серії досліджень Зейгарник коефіцієнт згадування для завдань, перерваних в середині або ближче до кінця (майже завершених завдань), виявився вищим, ніж для завдань, перерваних на самому початку або незабаром після початку їх виконання. Амбітні випробовувані забували завершені завдання швидше, ніж це робили люди із середніми амбіціями. Можна зробити висновок, що мета цих випробовуваних полягала не просто у виконанні завдання, а й у досягненні деякого успіху, підвищуючи, тим самим, коефіцієнт Н/З. Якби переривання завдання інтерпретувалося випробовуваними як таке, що означає їх провал, породжуючи загрозливу його ситуацію, то коефіцієнт Н/З збільшувався б ще більше, за рахунок випробовуваних з тенденцією запам'ятовувати незавершені завдання більш часто, ніж раніше.
Інші можливі пояснення ефекту Зейгарник зводяться до наступного:
- переривання завдань може активно вводити новий мотив, пов'язаний з обуренням самим фактом переривання або образою на переривача, звідси і краще запам'ятовування причини цього обурення;
- переривання може виконувати функцію підкреслення перерваного завдання;
- з точки зору гештальту, випробовуваний може прагнути до завершення;
- наполегливість випробовуваних в обмірковуванні невирішеного завдання могла часто винагороджуватися в минулому, і тому сприяє підвищенню рівня згадування незавершених завдань.
Дослідники виявили, що ефект Зейгарник може бути чутливий до ряду факторів, які важко, якщо взагалі можливо, контролювати в умовах лабораторного дослідження:
- ймовірність прояву ефекту Зейгарник менша, якщо випробовуваний, до деякої міри, особисто зацікавлений у виконанні певного завдання;
- ефект проявляється з більшою ймовірністю, якщо переривання завдання не виглядає частиною плану експериментальної гри;
- прояв ефекту найбільш ймовірний у випадку, якщо випробуваний всерйоз налаштувався на виконання незавершеного завдання.