Наступна вправа допомагає нам пізнати наших внутрішніх акторів і познайомитися з тими ролями, які вони виконують у нашому житті.
Дозвольте собі сісти зручніше, закрити очі, глибоко вдихаючи і видихаючи повітря, і звернути вашу увагу всередину.
Можливо, ви згадаєте ситуацію, в якій ви опинилися день або два тому і яка постійно займає ваші думки.
Уявіть, що ви можете побачити себе в даній ситуації. Може, ви відчули роздратування, страх або злість і повели себе відповідним чином.
Просто дозвольте всій цій сцені ще раз статися перед вашим внутрішнім поглядом. Після цього знову помістіть себе в цю ситуацію.
- Що ви думаєте?
- Що ви відчуваєте у вашому тілі?
- Які емоції ви усвідомлюєте?
- Де в тілі ви відчуваєте їх?
- Яким виглядає світ звідси?
- Як би вам хотілося діяти?
Зараз зробіть глибокий вдих і видих, відступіть назад і проаналізуйте, що відбувається.
- Що ви спостерігаєте?
- Яка ваша частина виражає себе в даній ситуації?
- Що ця частина намагається зробити для вас?
- Чи намагається ця частина допомогти вам тримати ситуацію під контролем?
- Чи хочеться вам подякувати цій частині за те, що вона намагається вам допомогти? Якщо так, то подякуйте їй. Якщо ні, спостерігайте за вашим внутрішнім опором зробити це.
- Які почуття ви відчуваєте по відношенню до цієї частини самого себе?
- Як ця субособа обмежує вас? Зверніть увагу на її обмежувальну дію. Яким вона бачить світ?
- Що, на вашу думку, вона по-справжньому хоче від вас?
- Чи хочете ви дати їй те, чого вона потребує?
- Як ви можете це зробити?
- Які свої особливі якості або здібності пропонує вам ця субличність?
- Як ви можете втілити ці якості в життя?
Відчуйте себе у власному тілі; відчуйте ваші руки і ноги, повільно поворушіть ними. Після цього відкрийте очі і при бажанні зробіть нотатки.
У вищеописаній вправі крісло ототожнює себе з роллю для того, щоб краще поспостерігати за тілесними відчуттями, думковими конструктами та емоціями. Для нейтрального сприйняття ситуації відбувається активація «спостерігача». Це називається розототожненням з роллю. З цієї позиції стає можливим розпізнати субличність, яка в даний момент керує виставою. Поряд з цим прояснюються і її (субличності) поведінкові патерни. В результаті людина усвідомлює, що саме ця його частина властивим лише їй, нехай і спотвореним, способом намагається врятувати ситуацію. Обмежені можливості цієї субличності стають очевидними. Виявлення за допомогою спостерігача її прихованих якостей і реальність привнесення цих якостей у повсякденне життя відкривають для особистості нові різноманітні перспективи.