31 березня 1596 - 11 лютого 1650, - французький математик, філософ, фізик і фізіолог, творець аналітичної геометрії та сучасної алгебраїчної символіки, автор методу радикального сумніву у філософії, механіцизму у фізиці, предтеча рефлексології.
Біографія
Декарт походив зі старовинного, але збіднілого, дворянського роду, і був молодшим (третім) сином у сім'ї. Він народився 31 березня 1596 року в місті Лае, нині Декарт. Його мати померла, коли йому був 1 рік. Батько його був суддею.
Освіту здобув в єзуїтській школі, де познайомився з Мареном Мерсенном (тоді - учнем, пізніше - священиком), майбутнім координатором наукового життя Франції. Релігійна освіта, як не дивно, тільки зміцнила в молодому Декарті скептичну недовіру до тодішніх філософських авторитетів. Пізніше він сформулював свій метод пізнання: дедуктивні (математичні) міркування над результатами відтворюваних дослідів.
У 1612 р. Декарт закінчив колеж і поїхав до Парижа, де кілька років чергував розсіяне життя з математичними дослідженнями. Потім він вступив на військову службу (1617) - спочатку в революційну Голландію, потім до Німеччини, де брав участь у недовгій битві за Прагу. Кілька років Декарт провів у Парижі, зраджуючись науковій роботі. Крім іншого, він відкрив принцип віртуальних швидкостей, який в той час ніхто ще не був готовий оцінити гідно.
Потім - ще кілька років участі у війні (облога Ларошелі). Після повернення у Францію виявилося, що зволікання Декарта стало відомим єзуїтам, і ті звинуватили його в єресі. Тому Декарт переїжджає до Голландії (1628), де провів 20 років.
Він веде велике листування з кращими вченими Європи (через вірного Мерсенна), вивчає різні науки - від медицини до метеорології. Нарешті, в 1634 р. він закінчив свою першу, програмну книгу під назвою «Світ». Але момент для видання був невдалим - роком раніше інквізиція мало не замучила Галілея. Теорія Коперника, прийнята і в книзі Декарта, була офіційно заборонена. Тому Декарт вирішив за життя не друкувати цю працю.
Незабаром, однак, одна за одною, з'являються інші книги Декарта:
- «Міркування про метод...» (1637)
- «Роздуми про першу філософію...» (1641)
- «Початку філософії» (1644)
У «Засадах філософії» сформульовані головні тези Декарта:
- Бог створив світ і закони природи, а далі Всесвіт діє як самостійний механізм.
- У світі немає нічого, крім рухомої матерії різних видів. Матерія складається з елементарних частинок, локальна взаємодія яких і виробляє всі природні явища.
- Математика - потужний і універсальний метод пізнання природи, зразок для інших наук.
Кардинал Рішельє доброзичливо поставився до праці Декарта і дозволив їх видання у Франції, а ось протестантські богослови Голландії наклали на них прокляття (1642); без підтримки принца Оранського вченому довелося б нелегко.
У 1649 році Декарт, змучений багаторічним цькуванням за вільнодумство, піддався умовлянням шведської королеви Крістіни і переїхав до Стокгольма, де серйозно застудився і незабаром помер. Імовірною причиною смерті стала пневмонія. Існує гіпотеза про його отруєння, оскільки симптоми хвороби дуже схожі з симптомами при гострому отруєнні миш'яком. Її висунув Айкі Піз, німецький вчений До кінця життя Декарта ставлення церкви до його вчення стало різко ворожим. Незабаром після його смерті основні твори Декарта були внесені в горезвісний «Індекс», а Людовік XIV спеціальним указом заборонив викладання філософії Декарта («картезіанства») у всіх навчальних закладах Франції.
Через 17 років після смерті вченого його прах був перевезений до Парижа (пізніше він був похований в Пантеоні). Однак у 1819 р. багатостраждальний прах Декарта був знову потривожений, і нині покоїться в церкві Сен-Жермен де Пре.
На честь науковця названо кратер на Місяці.