Вагітність і пологи з усіма їхніми заворушеннями залишилися позаду. Настає післяпологовий період, який можна назвати не менш або навіть більш складним, ніж попередня підготовка до материнства.
Післяпологовий період носить кризовий характер. Його основний психологічний зміст - адаптація жінки до нової соціальної ролі, материнства.
Адаптація ця може проходити нелегко. Готуючись до материнства, жінка теоретично припускала, що життя її зміниться після народження дитини, але ці уявлення носили абстрактний характер. Молода мати не могла уявити, що весь її час буде ділитися між годуванням дитини, зміною підгузків і гладильною дошкою.
Адже є ще й інші домашні справи... виникає відчуття цейтноту: «нічого не встигаю, ні з чим не справляюся». Це почуття тягне за собою зниження самооцінки («погана мати, погана дружина, погана господиня»).
У цій ситуації багато залежить від близьких, насамперед - від чоловіка. Якщо чоловік поводиться як «друга дитина», вимагаючи уваги, психологічні проблеми вирішити неможливо. Найкраще, що може зробити чоловік - взяти на себе частину домашньої роботи і не вимагати зайвий раз інтимної близькості від дружини, розуміючи, наскільки вона втомлюється.
Постродова депресія
Це неминучий супутник даного періоду. Він являє собою побічну дію пролактину - гормону, що стимулює продукування молока - в поєднанні з прогестероном, гормоном вагітності, який не відразу виводиться з організму.
Як впоратися? Єдиний спосіб боротися з такою депресією - «перечекати» її, переконавши собі, що це всього лише дія гормонів, яка скоро пройде.
Материнський інстинкт
Вже в перші дні життя дитини мати «знайомиться» з цією потребою. Вона починає працювати при сприйнятті зовнішнього вигляду дитини, звуків, що видаються нею, а також при контакті «шкіра-шкіра». Його фізіологічний прояв - продукування грудного молока.
Як впоратися? Для кращої лактації жінці необхідно якомога більше часу проводити з дитиною. Якщо це з якихось причин неможливо - наприклад, дитина народилася недоношеною і перебуває в спеціальному відділенні дитячої лікарні - необхідно задіяти уяву, якомога частіше уявляючи собі малюка.
Занепокоєння за дитину
Це психологічний прояв материнського інстинкту. Мати може кожні 5-10 хвилин підходити до ліжечка, перевіряючи, чи дихає малюк, чи все з ним в порядку.
Як впоратися? Близьким не варто дорікати жінці в зайвій «нервовості»: така тривога цілком природна, у міру адаптації до ролі матері вона перестане бути перебільшеною, переродившись у звичайний прояв турботи.
Додаткова підтримка
Материнський інстинкт «успадкований» людиною від предків-тварин, але в людській турботі про потомство дуже багато соціального, яке давно «погребло під собою» біологічний початок. Материнський інстинкт не підкаже недосвідченій матері, як правильно пеленати дитину, як визначити, чому малюк плаче. Не завжди допомагає в цьому і спеціальна література.
Кращий «вчитель» - більш досвідчена жінка. «Тримати на відстані» матір або свекруху можна коли завгодно, але тільки не в післяпологовий період. У цей непростий час не можна нехтувати допомогою жінки, яка вже виростила хоча б одну дитину. У випадку зі свекрухою це ще й допоможе налагодженню стосунків між жінками, які спочатку можуть бути непростими.